Катерина II Велика

Добавить новую картинку!
Дата народження:
02.05.1729
Дата смерті:
17.11.1796
Додаткові імена:
Katharina II., Catherine the Great, Katrīna II Lielā, Екатерина II Алексеевна, София Августа Фредерика Ангальт-Цербстская, Catherine the Great, Sophie Friederike Auguste, Katrīna II Lielā, So
Категорії:
Імператор, Аристократ, Дворянин, Правитель, Цар
Громадянство:
 німець
Кладовище:
Петропавлівський собор, Санкт-Петербург

Катери́на ІІ Велика (рос. Екатерина II Великая), ім'я при народженні: Софія Авґуста Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбурґ, (нім. Sophie Auguste Friederike von Anhalt-Zerbst-Dornburg) (*21 квітня (2 травня) 1729, Штетін, Пруссія — †6 (17) листопада 1796, Санкт-Петербург)  — російська імператриця (1762–1796) дому Романових. Дружина імператора Петра III, мати імператора Павла І. Період правління Катерини ІІ у російський та європейській історіографії став "золотою добою" російського абсолютизму. Її царювання отримало назву "просвіченого абсолютизму".

Походження, дитинство, юність

Принцеса Софія Августа Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбург, (в історичній літературі звичайно зветься Софія Ангальт-Цербстська), народилася 2 травня 1729 у місті Штетін (нім. Stettin) у Пруссії (зараз Щецін у Польщі).

Була дочкою князя Христіана Авґуста Ангальт-Цербстського з шляхетського роду Асканіїв, губернатора тодішньої пруської провінції Штетін та принцеси Йоганни Елізабет з роду Гольштайн-Готторп.

9 липня 1744 вона прийняла православ'я й отримала ім'я Катерина Олексіївна на честь Катерини I. У 1745 вийшла заміж за великого князя Петра , наступника російського престолу. Нещасна в шлюбі, велика княжна наполегливо й багато вчилася.

Правління

В 1762 Петро III став імператором. Через 6 місяців був вбитий офіцерами гвардії внаслідок змови, у яку була присвячена й імператриця. Ставши на чолі Російської імперії, Катерина відразу широко виявила свої таланти державного діяча.

Провела реорганізацію Сенату (1763), церковну реформу (секуляризацію земель) (1763-64), скасувала гетьманство в Україні (1764). Очолювала "Комісію з Уложення" («Комиссия об Уложении», 1767-69). Видала «Установу для управління губерній…» («Учреждение для управления губерний…», 1775), "Жалувану грамоту дворянству" (1785) та "Жалувану грамоту містам" (1785).

За її правління відбулася Селянська війна 1773-75 рр. під проводом Омеляна Пугачова.

За Катерини II внаслідок російсько-турецьких воєн 1768-74 та 1787-91 рр. Російська імперія розширила свої кордони та закріпилася на Чорному морі, приєднала Північне Причорномор'я (так звану Новоросію), Крим, Кубань. Прийняла під російський протекторат Картвело-Кахетинське царство (Східну Грузію, 1783). В період її правління за активної участі Росії відбулися три розділи Речі Посполитої (у 1772-му, 1793-му, 1795-му роках).

Листувалася з Вольтером та іншими діячами французького Просвітництва.

Політика щодо України

Під час правління Катерини II землі колишнього Кримського ханства увійшли до складу Російської імперії. Таким чином зникла ця безпосередня військова загроза. Зникла потреба в козацьких військах, Запорозькій Січі і Гетьманщині. 1764 року було скасовано гетьманство, 1765-го розформовано козацькі полки на Слобожанщині, 1775-го ліквідовано Запорозьку Січ, 1782-го у Гетьманщині ліквідовано полкову та сотенну адміністрацію, запроваджено поділ на три намісництва. 1783 року розформовані козацькі полки на Лівобережжі і юридично запроваджено кріпацтво. Українські землі були повністю інтегровані до складу Російської імперії.

Після зникнення загрози з боку Запорозької Січі та Кримського ханства створилися умови і почався стрімкий розвиток господарства на півдні України. Були засновані нові або перейменовані такі міста як Одеса, Катеринослав, Сімферополь, Севастополь. Почали розвиватись заводи (мануфактури) і торгівля — за одночасного погіршення життя селян північніших українських і російських земель. Південь України швидко заселяли люди з різних куточків світу. Серед них — українці та росіяни (переселенці з закріпаченої частини Російської імперії), болгари, серби, греки (переселенці з Османської імперії), німці (переселенці з різних німецьких князівств, які перебували у стані занепаду), євреї (переселенці з земель Речі Посполитої).

1785 року, видавши «Жалувану грамоту дворянству», Катерина II законодавчо оформила права та привілеї російського дворянства, прирівняла до нього українську козацьку старшину, закріпивши за нею земельні володіння. Вона особисто віддавала накази про придушення антикріпосницьких виступів в Україні — Коліївщини (1768) та Турбаївського повстання (1789—93).

Правління Катерини II позначилося дальшою русифікацією України. 1783 року в Києво-Могилянській Академії запровадили російську мову викладання.

1786 — проведено секуляризацію церковних земель, що підірвало економічну незалежність православної церкви від держави, зокрема, в Україні. Церква перетворилася на частину імперського державного апарату.

Після включення до складу Російської імперії Правобережної України уряд Катерини II проводив тут політику, спрямовану на ліквідацію греко-католицької церкви, підпорядкованої Риму.

Образ Катерини ІІ в культурі

Притаманні персонально Катерині але також симвлічно-характерні для всієї її епохи риси російського дворянства і аристократії: суміш агресивності й загарбництва, віроломства і підступності під маскою лібералізму, добродійності, добропорядності та простодушності — іронічно змалював відомий російський лірик XIX-го ст. граф А. К. Толстой у своїй історико-сатиричній поемі «История государства российского от Гостомысла до Тимашева»:

…Какая ж тут причина

И где же корень зла,

Сама Екатерина

Постигнуть не могла.

«Madame, при вас на диво

Порядок расцветет,-

Писали ей учтиво

Вольтер и Дидерот,-

 

Лишь надобно народу,

Которому вы мать,

Скорее дать свободу,

Скорей свободу дать».

 

«Messieurs,- им возразила

Она,- vous me comblez»,-

И тотчас прикрепила

Украинцев к земле.

Знищення Запорізької Січі і запровадження кріпацтва залишило великий слід в свідомості українського народу, через це образ Катерини ІІ набув поширення в усній народній творчості. Наприклад, у пісні «Ой з-за гори, з-за лиману» про неї згадується так:

«Ой царице Катерино!

Що ж ти наробила?

Степ широкий, край веселий

Та й занапастила!»

Про Катерину ІІ неодноразово згадував в своїй творчості Тарас Шевченко, наприклад у поемі «Великий льох»:

«Що тая цариця — : Лютий ворог України,

Голодна вовчиця!…»

Родина

Чоловік — імператор Петро ІІІ

Син — Павло Петрович, імператор Павло І

Фаворити Катерини

Цариця Катерина Друга була відома також наявністю багатьох фаворитів. За підрахунками, вона перебувала у зв'язках із 23-ма чоловіками-фаворитами. Найвідоміші з них — Станіслав Август Понятовський, князь Потьомкін, Григорій Орлов і Платон Зубов. З Григорієм Потьомкіним вона навіть була таємно обвінчана.(вказати джерело)

***

Джерело: wikipedia.org

Місця

Зображень Назва Тип відносин З До Опис Мови
1Église de l'Incarnation de DoubrovitsyÉglise de l'Incarnation de Doubrovitsyfr, lv, ru
2Gomel PalaceGomel Palaceen, ru
3Ружанський палацРужанський палацee, en, fr, pl, ru, ua

    loading...

        Відносини

        Iм'я зв'язокТип відносинДата народженняДата смертіОпис
        1Paul IPaul IСин01.10.175423.03.1801
        2
        Anna PiotrownaДочка20.12.175716.03.1759
        3Peter III FjodorowitschPeter III FjodorowitschЧоловік21.02.172817.07.1762
        4Карл Фридрих Гольштейн-ГотторпскийКарл Фридрих Гольштейн-ГотторпскийСвикровь/тесть
        5Анна ПетровнаАнна ПетровнаСвекор/теща27.01.170804.03.1728
        6Sophie DorotheeSophie DorotheeНевестка14.10.175924.10.1828
        7Константин ПавловичКонстантин ПавловичВнук27.04.177915.06.1831
        8Alexander I. RomanowAlexander I. RomanowВнук12.12.177719.11.1825
        9Михаил ПавловичМихаил ПавловичВнук08.02.179828.08.1849
        10Мико́ла I  Рома́новМико́ла I Рома́новВнук06.07.179618.02.1855
        11Maria  PawlownaMaria PawlownaВнучка04.02.178611.06.1859
        12Екатерина ПавловнаЕкатерина ПавловнаВнучка10.05.178809.01.1819
        13Анна ПавловнаАнна ПавловнаВнучка18.01.179501.03.1865
        14Елена  ПавловнаЕлена ПавловнаВнучка17.12.178424.09.1803
        15Олександр IIОлександр IIВнук29.04.181813.03.1881
        16Gustaw EhrenbergGustaw EhrenbergВнук14.02.181828.09.1895
        17Karl Alexander  August JohannKarl Alexander August JohannВнук24.06.181805.01.1901
        18Михаил НиколаевичМихаил НиколаевичВнук25.10.183218.12.1909
        19Peter von  OldenburgPeter von OldenburgВнук26.08.181214.05.1881
        20
        Paul Alexander Karl Constantin Frederick AugustВнук25.09.180510.04.1806
        21Константин КонстантиновичКонстантин КонстантиновичВнук10.08.185802.06.1915
        22William IIIWilliam IIIВнук19.02.181723.11.1890
        23Francis Paul Charles Louis Alexander Teck, DukeFrancis Paul Charles Louis Alexander Teck, DukeВнук28.08.183721.01.1900
        24Konstantin  Nikolajewitsch RomanowKonstantin Nikolajewitsch RomanowВнук21.09.182725.01.1892
        25Николай СтаршийНиколай СтаршийВнук27.07.183113.04.1891
        26Екатерина МихайловнаЕкатерина МихайловнаВнучка16.08.182730.04.1894
        27Olga  RomanowaOlga RomanowaВнучка11.09.182230.10.1892
        28Augusta Marie  Luise KatharinaAugusta Marie Luise KatharinaВнучка30.09.181107.01.1890
        29Марія  Саксен-Веймар-ЕйзенахськаМарія Саксен-Веймар-ЕйзенахськаВнучка03.02.180818.01.1877
        30Marija  Nikolajewna RomanowaMarija Nikolajewna RomanowaВнучка18.08.181921.02.1876

        09.11.1740 | Galma apvērsuma rezultātā tiek apcietināts Krievijas reģents Ernests Johans Bīrons

        1740.g. 9. novembra (v.st.) naktī reģentu arestēja, bet visas Bīrona paša un viņam dāvinātās muižas tika sekvestrētas, īpašums konfiscēts un daļēji aizvests uz Krieviju.

        Розмістити спогади

        09.07.1762 | Katrīna II kļūst par Krievijas imperatori

        Розмістити спогади

        05.05.1764 | Tiek dibināts Smoļnija sieviešu institūts- pirmā izglītības iestāde sievietēm Krievijā

        Розмістити спогади

        01.10.1766 | Vācu kolonijas izveide un noriets Iršos

        Розмістити спогади

        05.08.1772 | The 1st partition of Poland

        Розмістити спогади

        08.10.1773 | Pie Krievijas imperatores Katrīnas II uz pusgadu "ciemos" ierodas franču filozofs Denī Didro

        Розмістити спогади

        21.01.1775 | Ar nāvi tiek sodīts Jemeļjans Pugačovs,- pašpasludinātais Krievijas Pēteris III

        Розмістити спогади

        03.08.1775 | Krievija likvidē Zaporožjes Siču

        Розмістити спогади

        08.04.1783 | Catherine II annexes Crimea

        Розмістити спогади

        04.02.1785 | Katrīna II piešķir miesta tiesības Slokai un atļauj tur dzīvot visu tautību piederīgiem, bez reliģijas izšķirības

        Розмістити спогади

        23.12.1791 | Pale of Settlement

        Розмістити спогади

        23.01.1793 | Second Partition of Poland

        The 1793 Second Partition of the Polish-Lithuanian Commonwealth was the second of three partitions (or partial annexations) that ended the existence of the Polish-Lithuanian Commonwealth by 1795. The second partition occurred in the aftermath of the War in Defense of the Constitution and the Targowica Confederation of 1792, and was approved by its territorial beneficiaries, the Russian Empire and the Kingdom of Prussia. The division was ratified by the coerced Polish parliament (Sejm) in 1793 (see the Grodno Sejm) in a short-lived attempt to prevent the inevitable complete annexation of Poland, the Third Partition.

        Розмістити спогади

        24.03.1794 | Przysięga Tadeusza Kościuszki na rynku w Krakowie

        Na rynku w Krakowie został odczytany przez byłego posła na Sejm Wielki Aleksandra Linowskiego Akt powstania obywatelów mieszkańców województwa krakowskiego, ogłaszający rozpoczęcie insurekcji przeciw Rosji i carycy Katarzynie II.

        Розмістити спогади

        15.06.1794 | Koscjuško sacelšanās. Krakova padodas prūšiem bez pretošanās

        Розмістити спогади

        23.06.1794 | Empress Catherine II of Russia grants Jews permission to settle in Kiev

        Розмістити спогади

        28.03.1795 | Pēdējais Kurzemes hercogs atkāpjas no troņa

        Kurzemes un Zemgales hercogiste bija autonoma Polijas-Lietuvas vasaļvalsts, kura no 1562. līdz 1795. gadam iekļāva 3 Latvijas novadus- Kurzemi, Zemgali un Sēliju. Latgale, jeb Inflantija kā pierobežas teritorija bija tiešā Polijas "kroņa"pārvaldībā un nebija autonoma. Pēc kārtējās "Polijas dalīšanas" Kurzemes pēdējais hercogs Pēteris fon Bīrons iekšēju (muižniecības spiediens) un ārēju (Krievijas draudi+ samaksa par viņa īpašumiem) 1795. gada 28. martā atteicās no troņa. Teritoriju anektēja Krievijas impērija un tika izveidota Kurzemes guberņa. Mēģinājumi atjaunot hercogisti notika 1812. gadā un 1918. gadā.

        Розмістити спогади

        26.04.1795 | Beidz pastāvēt Kurzemes - Zemgales hercogiste. To anektē Krievija

        Kurzemes un Zemgales hercogiste (latīņu: Ducatus Curlandiae et Semigalliae), saīsināti, Kurzemes hercogiste bija autonoma Polijas-Lietuvas vasaļvalsts, kas no 1562. līdz 1795. gadam pārvaldīja Kurzemi, Zemgali un Sēliju. Tās pirmajam valdniekam Gothardam Ketleram bija pretenzijas uz visu Latviju, tāpēc viņu tituls bija Dei gratia in Livonia Curlandiae & Semigalliae Dux. Hercogistē viena pēc otras valdīja divas dinastijas un pāris ar tām nesaistīti hercogi. Mēģinājumi atjaunot hercogisti notika 1812. gadā un 1918. gadā.

        Розмістити спогади

        Ключові слова