Нікола́е Чауше́ску (рум. Nicolae Ceauşescu; * 26 січня 1918, Скорнічешті, Олт — † 25 грудня 1989, Тирговіште, Димбовіца) — діяч румунського та міжнародного комуністичного руху. Генеральний секретар ЦК Румунської комуністичної партії. 1-й Президент Соціалістичної Республіки Румунія (1974–1989).

Біографія

Народився у селянській родині. З 1932 р. брав участь у революційному русі. У 1933 р. вступив до Комуністичного союзу молоді (КСМ), згодом став членом ЦК КСМ. Член Румунської комуністичної партії з 1936 р. Переслідувався за революційну діяльність.

У 1939–1940 рр. — секретар Бухарестського міськкому КСМ та член ЦК з роботи із молоддю при ЦК компартії. У 1940 р. був заарештований, перебував у в'язниці до 1944 р. У 1944–1945 рр. — секретар ЦК КСМ. У 1945 р. на Національній конференції компартії Чаушеску обрано кандидатом у члени ЦК. у 1945–1946 рр. — секретар парткомітету 1-го сектору Бухареста. У 1946–1948 рр. — секретар обласного комітету партії, спочатку Добруджі, потім Олтенії. У 1948–1950 рр. — заступник міністра сільського господарства.

У 1951–1954 рр. — заступник міністра ради Радянської румунської республіки (РРР), з березня 1974 р. — Президент РРР. Голова Національної ради Фронту соціалістичної єдності з 1968 р.

Чаушеску виступив із осудом щодо ініційованого СРСР вводу до Чехословаччини військ Варшавського договору у 1968 р. У деяких інших питаннях також дотримувався незалежного від Москви курсу у внутрішній та зовнішній політиці. Зокрема, у 1984 р. Румунія була єдиною країною учасницею РЕВ, яка не бойкотувала Олімпіаду в Лос-Анджелесі.

Чаушеску безконтрольно брав кредити у країн Заходу, що дуже швидко призвело економіку Румунії до колапсу. Намагаючись виправити ситуацію, було проведено референдум щодо законодавчої заборони на залучення іноземних кредитів, а з 1980 р. виплата боргів стала пріоритетним напрямком румунської економіки. У результаті чого до 1989 р. Румунії все-таки вдалось розрахуватись за усіма кредитами і вона стала чи не найбіднішою державою Східного блоку, не враховуючи Албанію.

У Румунії існував «культ особи» Ніколае Чаушеску. Однак 1989 р. у Румунії відбулась революція. Рятуючись від багатотисячного натовпу біля телецентру в Бухаресті, Чаушеску залишив столицю разом із дружиною Оленою на гелікоптері, потім продовжили втечу на автомобілі, та все ж були затримані поблизу міста Тирговіште. У ньому ж було організовано трибунал, що виніс вирок про страту. Голова суду, що засудив подружжя Чаушеску, згодом закінчив життя самогубством.

Політика

Образив Королівську сім'ю під час візиту до Лондона у 1978 році, коли під час святкового прийому у Букінгемському палаці наказав своєму слузі скуштувати їжу. Також він приїхав зі своїми простирадлами і дезінфікуючими засобами.

Страта

Вирок було негайно виконано за прискореною правовою процедурою. Відеозапис страти транслювався у багатьох країнах світу. Сьогодні у Румунії стверджують, що треба було судити подружжя Чаушеску у демократичний спосіб. Навіть Президент Йон Ілієску, що очолив державу після подій 1989 р., заявив, що особисто він був проти страти, але у ревкомі його думку не поділяла більшість. Тепер у Румунії вважають за потрібне наново судити Чаушеску, хоча б посмертно. Цікаво також і те, що уся офіційна документація, за якою було розстріляно Чаушеску, зникла без сліду.

***