Георге Георгіу-Деж (рум. Gheorghe Gheorghiu-Dej; * Георге Георгіу 8 листопада 1901, Бирлад — † 19 березня 1965, Бухарест) був лідером Румунської комуністичної партії з 1948 аж до своєї смерті і президентом Народної Республіки Румунії під час 21 березня 1961 — 18 березня 1965.

Біографія

Син бідного робітника. Член Румунської комуністичної партії з 1930.

• В 1933 році разом з Давидом Корнером, Костянтином Донче та іншими членами РКП, був засуджений Бухарестським судом за активну участь у страйку залізничників 1933 року. За професією — залізничний електрик. Неодноразово піддавався ув'язненням, пізніше очолив у РКП «тюремну фракцію».
• Під час диктатури Антонеску перебував у концтаборі Тиргу-Жиу, звідки, згідно з офіційною біографією, нібито втік у серпні 1944 разом з групою соратників (пізніше, однак, були опубліковані фотографії звільнених радянськими військами в'язнів, на яких чітко видно як мінімум один з «втікачів» — Г. Апостол).
• Зайняв посаду генерального секретаря ЦК РКП в 1945, але отримав повну владу в партії лише в 1952, коли йому вдалося зняти з посади Анну Паукер (неофіційного лідера партії в післявоєнний період) і представників «московської фракції».
• Стурбований реформами Хрущова, він почав проводити політику відносної автономії Румунії в рамках Варшавського блоку.
• В 1957 році з Румунії були виведені радянські війська. В останні роки свого правління встановив дипломатичні відносини з західними країнами, включаючи США.
• З 1965 по 1991 роках місто Ліски в Воронезької області називався Георгіу-Деж.
• В 1965 році була випущена поштова марка СРСР, присвячена Георгіу-Деж.

Румунський лідер

Радянський політичний вплив під час Сталіна здійснювався через партійних лідерів на чолі з Георге Георгіу-Деж. Вплив радянської економіки здійснювався шляхом створення спільних підприємств Sovrom, а румунська економіка була перетворена за зразком радянської планової економічної моделі. На політичному рівні всі румунські ініціативи мали бути схвалені Сталіном. Георгіу-Деж зманеврував такі антисемітські тенденції від лідера Кремля в другій половині свого життя, щоб отримання дозволу від партійних лідерів єврейського походження, звинувачених в «космополітизмі». У цій ситуації, Георгіу-Деж базувався Департаменті державної безпеки,, створений радянською підтримкою. Георге Георгіу-Деж ще не міг вважатись антисемітом. Хоча більшість політиків були євреями (на чолі з Паукер), в його власному таборі находився на рівні з євреями, як це було з Георге Марін Гастон. Георгіу-Деж націлився над посиленням контролю над партією і користався націоналізмом та антисемітизмом, щоб виграти симпатії населення. До смерті Сталін в 1953, Георгіу-Деж не змінював політичну лінію репресій з Москви, репресії, спрямовані на все румунське суспільство.

Георгіу-Деж відволікли реформи Микита Хрущова та початком процесу десталінізації, який ставить під загрозу посаду голови партії. Він вирішив створити важку промисловість,ініціатива котра суперечить московським директивам, яка залишає Румунії роль комуністичного блоку.

Смерть і політична спадщина

Георге Георгіу-Деж помер в 1965, від раку печінки. Існувало багато чуток про навмисне опромінення комуністичного лідера під час його останнього візиту в Москві через його політику, більш незалежною. Георгій Апостол стверджував, що він був призначений наступником Георге Георгіу-Деж себе, і в будь-якому випадку сприймається як таке в 1965 році. Йон Георге Маурер, який розробив ворожість по відношенню до Апостола, переконався, що він був позбавлений можливості отримання влади, згуртувавши навколо партійного керівництва Ніколая Чаушеска — протеже Георгіу-Деж, і фігура вторинна значення в той час. Вищого рангу радянського блоку розвідки перебіжчик генерал-лейтенант Йон Міхай Пачепа навів аргумент теорії випромінювання Дежа, відтворюючи заявки Ніколая Чаушеска, котрі інформували його про «десяти міжнародних лідерів котрих Кремель вбив або намагалися вбити». Георгіу-Деж був одним з них.

Увічнення пам'яті Георгіу-Дежа

Смерть Георгіу-Дежа привела до боротьби між потенційними спадкоємцями, серед яких були Ківу Стойка, Георгій Апостол, Іон Георге Маурер та Ніколає Чаушеску (останній переміг у цій боротьбі).

Георгіу-Деж був похований в мавзолеї в Ліберті-парк в Бухаресті. У 1990 році після румунської революції, його тіло було ексгумовано і перепоховано в міському цвинтарі. Політехнічний інститут у Бухаресті, перейменований в політехнічний інститут «Георге Георгіу-Деж» Бухарест в його честь, тепер відомий як Політехнічний університет Бухареста. Крім того, місто Onesti було колись названо Георге Георгіу-Деж.

Георгіу-Деж був одружений на Марії Олексіївни і у них було дві дочки: Васіліке (1928-1987) і Костянтина (р. 1931).