Наказ НКВС № 00447 -

Додати зображення!
Осіб:
9список осіб
Події:
97Список
Дата:
30.07.1937
Додаткові поля

Наказ НКВС № 00447 (Оперативний наказ народного комісара внутрішніх справ СРСР № 00447 про операцію з репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементіврос. О репрессировании бывших кулаков, уголовников и других антисоветских элементов) — цілком таємний наказ НКВС від 30 липня 1937 р. На підставі цього наказу, починаючи з серпня 1937 р. і до листопада 1938-го, було ув'язнено від 800 000 до 820 000 людей, з них щонайменше 350 000, і до 445 000 були страчені, решта була відправлена до ГУЛАГу. Таким чином, встановлені спочатку квоти — ув'язнити 233 700 осіб та 59 200 з них розстріляти — були багаторазово перевищені. Операція за цим наказом стала найбільшою масовою операцією Великого терору.

Наказ був оприлюднений лише в 1992 році. Знайдені відтоді документи про його підготовку та проведення вказують на те, що Комуністична партія Радянського Союзу та її керівництво брали безпосередню участь в організації переслідувань та масових страт.

Оприлюднення інформації про наказ примусило переглянути досі панівний погляд на Великий терор, як на переслідування суспільної еліти. На відміну від відкритих Показових процесів, або менш відомих «національних операцій», операція за наказом № 00447 стосувалась пересічних громадян Радянського Союзу, серед них селян, сільського духівництва, асоціальних елементів, карних злочинців, та колишніх членів опозиційних партій. Вироки виносились не звичайними судами, а трійками НКВС.

Передумови

Ситуація в Радянському Союзі

Після згортання Нової економічної політики (1927 р.) та з початком впровадження планів зміни суспільного ладу в Радянському Союзі, стало розширюватись коло осіб, проти яких діяв адміністративний тиск та переслідування силовими органами, за рахунок, в основному, тих, в кому радянська влада вбачала своїх ворогів. Примусова колективізація (до 1928 р.) та розкуркулення (до 1929 р.) спричинили місцеві протести, заворушення, та повстання та сильний Голод (→ Голодомор 1932/33). Зміна ладу на селі в поєднанні з форсованою індустріалізацією СРСР призвели до сплеску внутрішньої міграції. Щонайменше 23 мільйони людей в проміжку з 1926 до 1939 року переїхали з села до міста, що загострило і без того складну ситуацію з постачанням харчів. Також зросла злочинність.

У відповідь на суспільні збурення, спричинені цими змінами, були впроваджені внутрішні паспорти для міського населення. Під приводом впровадження паспортів небажані «елементи» були примусово виселені з міст у так звані робітничі, або спеціальні поселення з несприятливим розташуванням. Велику частину з переселенців складали ті, кого радянська влада вважала куркулями. Засоби переслідування, однак, лишались на думку державного керівництва недосконалими: за даними органів внутрішніх справ приблизно третина депортованих куркулів, або від 600 000 і до 700 000 втекли з поселень. «Розкуркулені» селяни тікали не лише зі спеціальних поселень. Разом з куркулями в міграції брала участь частина населення, чий термін заслання, — зазвичай, п'ять років — вже спливав. У більшості випадків вони прагнули повернутись на свою батьківщину або шукали роботу в промисловості. Втеча та міграція колишніх куркулів ставила під загрозу «успіхи» кампанії з розкуркулення, і тому привернула увагу Сталіна. На думку Миколи Єжова, керівника НКВС з весни 1936 р., групи куркулів через саботажі та підривну діяльність являли собою загрозу для радянської держави.

Призначені Сталіним на грудень 1937 р. загальні, вільні, рівні вибори з таємним голосуванням до Верховної Ради СРСР стурбували багатьох провідних партійних функціонерів. В першу чергу, їм здавалось, що переслідувані церковники та «куркулі» об'єднаються з іншими «ворогами» радянської влади аби через вибори вплинути на радянську владу. Це було зумовлено ще тим, що «Сталінська конституція» 1936 року надала, хоч і на папері, сотням тисяч переслідуваним всі права. Багато функціонерів на місцях побоювались, що баланс влади може схилитись проти більшовиків.

Зовнішньополітичні фактори та ксенофобія

До цих внутрішніх суспільно-політичних факторів додались також і зовнішні фактори. Радянська влада побоювалась агресивно налаштованих країн, в першу чергу, НімеччиниПольщіЯпоніїРадянська пропаганда переносила ці побоювання та припущення в народ: всюду вбачались вороги, шпигунизмовникисаботажники та шкідники, які послаблювали Радянський Союз ізсередини. Керівні кола були стурбовані тим, що у випадку зовнішньої агресії ці внутрішні вороги, скеровані дисциплінованими колишніми членами партії, та фахівці всередині СРСР, можуть розпочати повстання. Масовість повстання могла бути забезпечена сотнями тисяч тих, хто зазнав утисків від радянської влади: розкуркулені, віряни, депортовані, злочинці, соціально ненадійні та інші. Для того, щоб превентивно усунути цю загрозу, були організовані показові процеси — на них були представлені народу цапи-відбувайлиза численні негаразди радянської економіки та повсякденного життя та таємні масові операції Великого Терору. Тому, на їх думку, слід було у випадку війни завадити створенню антирадянської «п'ятої колони».

Підготовка

Лист Сталіна від 3 липня 1937

3 липня 1937 р. Сталін надіслав Єжову та регіональному партійному керівництву та представникам НКВС наказ, який попереднього дня був ухвалений Політбюро розпочати загальнодержавну кампанію переслідування проти розкуркулених та «злочинців». Від місцевої влади наказ вимагав у п'ятиденний термін провести всебічну підготовку:

  • В залежності від ступеня загрози, поділити цільові групи на дві категорії та зареєструвати на місцевому рівні. До першої категорії слід було записати «найбільш ворожих» куркулів та злочинців — їх слід було засудити на смерть та розстріляти. До другої категорії слід було записати «менш активних, але ворожих» — їх слід було депортувати.
  • Для суду над зазначеними особами слід створити окремі "суди", так звані трійки. Зазвичай, до їхнього складу входив представник НКВС, регіональний партійний лідер і прокурор. Фактично ж трійки являли собою нерегламентовані кримінальним та кримінально-процесуальним законодавством позасудові органи.
  • Як кількість взятих на облік в першій та другій категоріях, так і особистий склад трійок мав бути повідомлений в Москву у визначений термін.

Таким чином, кампанія зачіпала кожного, хто постраждав від розкуркулення. 1 січня 1930 р. Генріх Ягода, попередник Єжова на посаді керівника НКВС, видав наказ ОДПУ № 44/21. Ним куркулі ділились на три категорії, і для кожної категорії визначались різні покарання — представників першої категорії, якщо вони мали ознаки участі в опорі, слід було розстріляти. Як інструмент також були використані трійки.

Зворотний зв'язок

У липні 1937 р. партійні функціонери та співробітники НКВС надіслали зазначену інформацію до Москви, зокрема, до Комісаріату Внутрішніх Справ. Таким чином, ними був порушений часовий термін, та були представлені лише попередні, оцінювальні дані стосовно обох категорій переслідуваних. Протягом липня деякі регіони виправляли кількості переслідуваних, в деяких випадках дуже помітно, в бік збільшення. Найбільшу кількість кандидатів на розстріл та депортацію представив перший секретар Московського обкому Микита Хрущов. Станом на 10 липня 1937 р. ним було нараховано 41 305 «кримінальних та куркульських елементи». 8500 пропонувалось розстріляти (перша категорія), 32 805 виселити (друга категорія).

У листах до Москви також зустрічались прохання збільшити кількість переслідуваних. Відповідні пропозиції стосувались ув'язнених, членів «націоналістичних» або «контрреволюційних» організацій, білогвардійцівтерористів, спец- та трудових поселенців, «шкідників», підбурювачів або «колишніх», втікачів та їх посібників. Також прямо вимагався дозвіл на переслідування духовенства. Зазвичай, Політбюро задовольняло всі прохання з місць, внаслідок чого до назви наказу НКВС було додано «інші антирадянські елементи».

Підготовчі конференції

13 липня 1937 р. керівництво НКВС видало наказ керівникам регіональних управлінь НКВС прибути на конференцію до Москви. Конференція відбулась 16 липня, та послужила координації майбутньої масової операції та з'ясуванню відкритих питань. Стенограма або протоколи цієї конференції не відомі. Свідчення учасників та підготовлені для конференції матеріали дозволяють припустити, що на конференції було повідомлено про те, що кількість переслідуваних за першою та другою категоріями слід вважати не остаточною. Чи просили делегати дозволу застосовувати тортури досі лишається під питанням. В будь-якому випадку, розширення визначених Сталіним груп переслідуваних мало обговорюватись.

На регіональному рівні підготовчі конференції тривали до кінця липня. Наприклад, в Західному Сибіру, на нараді в Новосибірську 25 липня 1937 р. було вказано на необхідності дотримуватись найсуворішої секретності, які спрощення при веденні слідства припустимі, та з якою швидкістю його слід проводити. Присутнім також рекомендувалось знайти місця придатні для здійснення розстрілів та поховання тіл. Учасники засідання в Новосибірську привітали доповідь про майбутню масову операцію «голосними вигуками підтримки».

Михайло Фріновський як координатор

Провідну роль в координації підготовки, плануванні та пізніше при виконанні наказу НКВС № 00447 відігравав Михайло Фріновський, заступник Єжова. Він повідомляв членам Політбюро про стан підготовки та отримував від нього вказівки. Сталін тричі приймав його в липні 1937 р. в робочому кабінеті. Фріновський надав проект наказу Єжову 30 липня, він його підписав. Після цього Фріновський відправляє наказ — копії на 15 або 19 сторінках — керівникові сталінської канцелярії, Олександру Поскребишеву, з проханням передати в Політбюро. 31 липня 1937 р. наказ був затверджений Політбюро без змін. Того ж дня наказ був відправлений всім керівникам НКВС республіканського, обласного та районного рівнів.

Попередні накази

Структурним прообразом куркульської операції послужив не лише наказ ОДПУ № 44/21 1930 р.[27], а ще дві кампанії репресій з обмеженим колом дії:

  1. Постанова Політбюро від 28 червня 1937 р. «Про виявлену в Західному Сибіру контр-революційної повстанської організації серед висланих куркулів» міг служити безпосереднім прообразом куркульської операції, оскільки тут також було передбачене використання «трійок». Операція була спрямована проти гаданих прихильників та членів «Російського загальновійськового союзу» (рос. Российский общевоинский союз, РОВС) в Західному Сибіру, яким приписувалось створення розгалуженої мережі диверсійно-повстанських груп, які керувались Білими Генералами або працювали на користь японської розвідки. Проти всіх активістів «повстанської організації» політбюро вирішило необхідним застосувати найвищу міру покарання, та постановило створити крайову «трійку» в складі начальника УНКВС, прокурора по Західно-Сибірському краю, та першого секретаря Західно-Сибірського крайкому партії — для пришвидшеного розгляду слідчих справ на «повстанців».
  2. 25 липня 1937 р. Єжов підписав секретний наказ НКВС № 00439 «Про операцію з репресування німецьких підданих, які підозрювалися в шпигунстві проти СРСР». Репресивні заходи проти «німецьких підданих» були спрямовані на те, щоб виявити та знешкодити гаданих шпигунів Нацистської Німеччини.

Зміст наказу

Контингенти тих, хто підлягає репресіям

У вступній частині наказу Єжов зазначив, що всі ті, кого вважали ворогами радянської влади неодмінно мають бути покарані. Він писав, що «Перед органами державної безпеки стоїть завдання самим безжалісним чином розгромити всю цю банду антирадянських елементів». Також слід було «раз і назавжди покінчити з їх підлою підривною роботою проти основ Радянської держави». До тих, хто підлягав репресіям, належали:

  • Колишні куркулі, які повернулися після відбування покарання, або втекли з таборів або трудопоселень, або переховуються від розкуркулення і ведуть антирадянську діяльність.
  • Колишні куркулі та соціально небезпечні елементи, які перебували в повстанських, фашистських, терористичних і бандитських формуваннях.
  • Члени антирадянських партій…, реемігранти, які переховуються від репресій, втекли з місць позбавлення волі і продовжують вести активну антирадянську діяльність.
  • Учасники козачо-білогвардійських організацій, а також ті учасники, які утримуються під вартою, слідство в справах яких закінчено, але справи судовими органами не розглянуті.
  • Найактивніші антирадянські елементи із колишніх куркулів, карателів, бандитів, білих, сектантських активістів, церковників і інших, котрі утримуються нині в тюрмах, таборах, трудових поселеннях і колоніях і продовжують вести активну антирадянську підривну роботу.
  • Кримінальні злочинці, а також ті злочинці, які утримуються під вартою, слідство в справах яких закінчено, але справи судовими органами не розглянуті.
  • Кримінально-злочинні елементи, які перебувають в таборах і труд-поселеннях і ведуть в них злочинну діяльність.
Ліміти та покарання

Наказом зменшувались ліміти для обох категорій. В сумі, 59 республік, країв, та областей надали перелік з 263 076 колишніх куркулів та злочинців: 85 511 пропонувалось розстріляти, а 181 562 слід було вислати. Наказом передбачалась на близько 29 000 людей менша кількість репресованих: 59 200 належали до першої категорії, 174 500 до другої. Зменшено ліміти було, в першу чергу, представництвам, які подали в сумі понад 4000 кандидатів.

В наказі було зазначено, що названі ліміти є лише орієнтовними. В той же час, їхнє перевищення дозволялось лише за погодженням з Єжовим, самовільно перевищувати ліміти категорично заборонялось.

Іншою відмінністю була міра покарання переслідуваних другої категорії. В листі Сталіна від 3 липня 1937 передбачалась депортація в трудові поселення. Наказом же встановлювалось покарання арештом та відправкою до таборів строком на 8-10 років.

Також наказ містив інструкції стосовно членів родин репресованих.

Трійки

Трійки НКВС були «найулюбленішою інстанцією терору в історії радянських масових репресій, від Громадянської війни до розстрілів в Катині». Наказ затверджував особовий склад 64 трійок на республіканському, крайовому, та обласному рівнях.

В «куркульській операції» трійки були «оперативним кістяком масового терору» і мали не лише те саме завдання, як і прискорені суди за розкуркулення, а й, місцями, тих самих членів, як, наприклад: Станіслав РеденсЄфім ЄвдокимовЛеонід ЗаковськийВасиль КаруцькийБорис БакСоломон Бак або Роберт Ейхе.

Головою засідань був представник НКВС, матеріали для ухвалення рішень трійкою готували співробітники НКВС: «доповідач» та «секретар» трійки. Це вказує на більший вплив НКВС у порівнянні з представниками прокуратури та партії.

Інколи, особовий склад трійок піддавався істотним змінам. Ще на початку дії наказу Політбюро звільнило одних та поставило на заміну інших членів. Так, 23 та 28 липня 1937 р. трійки СаратовськоїОмської та Івановської областей були змінені в повному складі. До 20 серпня 1937 р. Політбюро внесло зміни в особовий склад ще 17 трійок. Навіть протягом кампанії відбувались зміни в складі трійок: 2 листопада 1937 р. було призначено 15 нових голів трійок. Звільнені члени трійок самі перетворювались на жертв переслідування. Загальна кількість членів досягла близько 350 осіб.

Керівництво НКВС у Москві й партія мали всі важелі впливу на роботу трійок (наприклад, затвердження збільшення лімітів, затвердження членів трійок), які дозволяли радикалізувати або посилювати інтенсивність їхньої роботи, так і пригальмовувати.

Існування та функціонування трійок НКВС суперечило тогочасному основному закону — Конституції СРСР 1936 р., кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству, згідно з якими судочинство в СРСР та винесення вироків у кримінальних справах мали здійснюватися лише судом.

Слідство

Основна роль у проведенні слідства належала керівникам республіканського, крайового, обласного управління НКВС. Вони затверджували списки кандидатів на арешт, санкція прокурора при цьому не була потрібна. Також керівник УНКВС відповідав за складання та відправку обвинувального акта, часто не більше сторінки, до трійки.

Слідство проводилось в «пришвидшеному та спрощеному порядку». Елементарні стандарти права не дотримувались. Засідання відбувались за зачиненими дверима, за відсутності звинуваченого не залишаючи йому жодної можливості захисту. Перегляд рішень трійок наказом передбачений не був, тому стало можливим швидко виконувати вироки. На відміну від процесів проти партійної еліти, зізнання звинувачених не відігравали великої ролі

Спрощений порядок судочинства, що застосовувався до переважної більшості статей кримінального кодексу СРСР, фактично порушував норми Конституції СРСР 1936 р. та кримінально-процесуального кодексу СРСР, які вимагали повного та всебічного розгляду кримінальних справ. Спрощені схеми слідства та судочинства відповідними змінами до КПК допускалися лише для випадків переслідування громадян, причетних до терористичних актів та організацій, диверсій та шкідництва, хоча суперечили нормам 111 статті Конституції ( на рахунок судочинства ), яка передбачала без винятків відкритість судового процесу та забезпечення обвинуваченому права на захист.

Часові межі та пріоритети

Передбачалось, що кампанія розпочнетеся в різних регіонах в різний час. Загальний початок був запланований на 5 серпня 1937 р., в республіках Центральної Азії на 10 серпня, а в Східному СибіруКрасноярському краї та на далекому сході — 15 серпня. Передбачалось, що кампанія триватиме до чотирьох місяців.

Спочатку мала розпочатись кампанія проти першої категорії переслідуваних. Наказ зазначав, що кампанія проти другої категорії переслідуваних мала розпочатись після особливих наказів Єжова. Навіть якщо в місцевому УНКВС вже завершена кампанія проти першої категорії, для початку кампанії проти другої категорії потрібен був дозвіл Єжова[52]. Такий порядок був встановлений організаторами кампанії з практичних міркувань: в липні 1937 ще не було відомо, коли стане доступно достатньо місця для депортованих за другою категорією. В деяких місцевостях трійки прирікали на смерть в першу чергу тих, хто вже був тривалий час у в'язниці. Таким чином, звільнялось місце для наступних жертв. Також окремими пунктами наказу трійкам дозволялось виносити смертні вироки тим, хто тривалий час перебував під слідством.

Фінансування операції та використання в'язнів

Політбюро наказало Раді Народних Комісарів виділити НКВС 75 мільйонів карбованців з резервного фонду для проведення масових операцій. З них, 25 мільйонів карбованців призначались як плата за перевезення ув'язнених другої категорії залізницею. 10 мільйонів карбованців були призначені на спорудження нових таборів. Ув'язнені мали бути направлені на вже існуючі великі будівництва ГУЛАГу, зводити нові табори, або працювати в лісозаготівельній промисловості.

Перебіг виконання наказу

Правила проведення операції

Оперативним наказом № 00447 були встановлені межі репресій. Ряд директив, виданих керівництвом НКВС в першій половині серпня 1937 р. конкретизували його, і можуть розглядатись як положення про виконання наказу. Наприклад, директива № 409, видана Єжовим, регулювала проведення каральної операції у виправно-трудових таборах ГУЛАГу. Якщо наказ НКВС № 00447 обмежив кількість смертних вироків в 10 000, то в підсумку було страчено 30 178 в'язнів.

Директиви також торкались страт в спеціальних в'язницях (політізоляторах), в яких утримувались «найзліші вороги радянської влади». Тут також було перевищено встановлені показники страчених та терміни виконання наказу.

Вплив на перебіг виконання операції мала не лише Москва: відомо, що народний комісар внутрішніх справ України Ізраїль Леплевський своїми наказами розставляв окремі акценти. Наприклад, він вимагав посилити роботу там, де траплялись нещасні випадки на залізниці, оскільки він вбачав там саботаж та шкідництво. Також він зосереджував терор на церкві та «сектах».

15 серпня 1937 р. був виданий Наказ НКВС № 00486 про початок репресій проти «зрадників батьківщини, членів правотроцькістських шпигунсько-диверсійних організацій, засуджених військовою колегією і військовим трибуналом за першою та другою категоріями, починаючи з 1 серпня 1936 року», а також про порядок «арештів дружин зрадників батьківщини, учасників право-троцькістських організацій, шпигунів і диверсантів». Тут був формалізований часто застосований в Радянському Союзі (а згодом — в Нацистській Німеччині; нім. Sippenhaftung) принцип відповідальності членів родин засуджених. Наказом був встановлений порядок арешту і засудження ОС НКВС дружин-рос. ЧСИР (членів родин зрадників батьківщини) на 5-8 р. і розміщення їх дітей у дитбудинках. Діти, старші 15 р. і визнані «соціально небезпечними», підлягали арешту. Всього по цій операції було заарештовано 18 000 жінок і «вилучено» понад 25 000 дітей.

Етапи кампанії

«Куркульська» операція мала, згідно з наказом, завершитись на початку грудня 1937 р. На початку грудня цей термін було перенесено на кінець грудня 1937 р. Кінець року не став кінцем кампанії, а лише завершенням першої фази. Однак, на початку 1938 р. питання продовження «куркульської» кампанії ще не було вирішене остаточно. Після того, як до кінця минулого року кількість смертних вироків наблизилась до виділених лімітів, в Трійках запанувало відчуття невизначеності. В НКВС також стали лунати думки про припинення спричиненого необхідністю виконання лімітів свавіллям. Однак, такі думки жорстко припинялись лайкою, колективним тиском, та дисциплінарними покараннями. В Прокуратурі деякі працівники стали виступати за впровадження контролю над винесенням вироків трійками. Ці поодинокі ініціативи виникали ще й тому, що до Прокуратури надходили скарги про вироки трійок та двійок проти партійних працівників та представників номенклатури. Невпевненість спонукала Генерального прокурора Андрія Вишинського написати листа, в якому Прокуратурі було наказано переглядати відповідні вироки лише в надзвичайних випадках.

В листі від 8 січня 1938 р. Фріновський зазначив, що керівники УНКВС мали зосередити увагу на пошуку куркулів та інших антирадянських елементів на залізничному транспорті, оскільки їхнє шкідництво, начебто стало причиною гігантських провалів в цьому секторі економіки. В підсумку, на початку 1938 р. операція не була завершена, натомість, розпочалась друга фаза. Офіційним початком другої фази стала постанова Політбюро від 31 січня 1938 р. В залежності від регіону, вона мала завершитись щонайбільше до 1 квітня 1938 р. Виданий Сталіним наказ збільшував ліміти: 48 000 (перша категорія) і ще 9200 відправити до таборів (друга категорія). В новому році кампанія набула ще жорстокіших рис. В деяких регіонах майже всі вироки були смертельними. Так, в трійки в Україні та Молдовській Автономній Соціалістичній Радянській Республіці з 1 січня до 1 серпня 1938 р. відправили 830 чоловік до таборів, а 36 393 отримали смертельний вирок.

Одним з чинників особливої жорстокості репресій в Україні стали зміни в партійному керівництві: 27 січня 1938 р. першим секретарем Комуністичної Партії України став Микита Хрущов. Також в особливо великих обсягах «антирадянські елементи» виявлялись на Далекому Сході. Фріновський, який відвідував цей регіон у відрядженнях, 27 липня 1938 р. надіслав прохання збільшити ліміти, він пропонував збільшити на 15 000 ліміт на розстріли, та на 5000 ліміт на депортації. Політбюро затвердило нові ліміти через чотири дні.

Протягом другої фази виконання наказу основну увагу «органів» було зосереджено на «інших антирадянських елементах»; істотно збільшилась їхня частка, а частка «злочинців» зменшилась. Була посилена робота по виявленню та знешкодженню «внутрішніх ворогів», які потенційно могли б служити іншим державам. На перший план вийшло переслідування колишніх соціал-революціонерів. Сам Сталін вимагав від Єжова в листі від 17 січня 1938 р. посилити проти них переслідування.

Конвеєрне судочинство, змагання, та збільшення лімітів

Судочинство було поставлено в трійках на конвеєр. З протоколів засідань трійок можна дізнатись про кількість винесених ними вироків за кожне засідання: Ленінградська трійка, наприклад, 9 жовтня 1937 р. винесла 658 смертних вироків ув'язненим наСоловецьких островах. Трійка Татарської АРСР 28 жовтня 1937 р. винесла 256 смертних вироки, 6 січня 1938 р. вже 202. Карельська трійка розглянула 20 листопада 1937 р. 705 справ, винесла 629 смертних вироки. Того ж дня Краснодарська трійка винесла 1252 вироки. Омська трійка 10 жовтня 1937 р. винесла 1301 вироки, із них 937 на смертну кару; 15 березня 1938 р. було винесено 1014 вироки, 354 з них на смерть.

Вже на початку куркульської операції місцеві працівники стали виступати з проханнями збільшення лімітів. Вагомим чинником цих прохань було намагання голів трійок показати себе радикальніше, вірнішими «лінії партії» за своїх попередників. Тому в багатьох трійках кампанія поєднувалась зі змаганням за вищі показники роботи. В Омську, призначений 28 липня 1937 р. голова трійки вже 1 серпня 1937 р. просив Луб'янку збільшити ліміти. Він пояснив це «стаханівськими темпами», з яким було вже заарештовано 3008 осіб за першою категорією.

26 квітня 1938 р. представники партії та НКВС в Іркутську звернулись до ЦК з проханням збільшити ліміт за першою категорією згідно з наказом № 00447 на 4000. 29 квітня 1938 р. Політбюро задовольнило це прохання.

Протягом всієї операції до керівництва в Москві надходили прохання про, інколи істотне, збільшення лімітів. Подекуди місцеве керівництво як, наприклад, народний комісар з внутрішніх справ України Ізраїль Леплевський, відправляло подібні прохання декілька разів. Майже завжди, прохання були задовільнені. Досі невідомі випадки, коли б місцеве керівництво наважилось би не перевищити визначені наказом НКВС № 00447 ліміти, хоча таку можливість в ньому було чітко передбачено. На місцях ліміти сприймались аналогічно до будь-яких інших планових показників соціалістичного господарства, і з таким же натхненням місцеве керівництво прагнуло їхнього виконання та перевиконання.

Збільшення лімітів не було виключно «ініціативою знизу». Відомі випадки, коли ініціативи збільшити ліміти висловлювались в керівництві партії та НКВС. Наприклад, 15 жовтня 1937 р. Політбюро ухвалило збільшення лімітів на 120 000 осіб, з них: 63 000 за першою категорією, та 57 000 — за другою.

Регіональні відмінності

Виконання наказу мало регіональні відмінності. В залежності від того, чи були в них наявні представники названих в наказі НКВС № 00447 цільових груп в достатніх кількостях. Якщо таких не вистачало, під репресії потрапляли представники менш чітко окреслених груп. Також відігравало значення ставлення місцевого керівництва до цих груп. Якщо в них вбачались вороги, то репресії служили нагодою позбутись від таких подразників.

В Пермському краї вимушені оселитись тут «трудпоселенці» постраждали від репресій особливо сильно: кожен третій засуджений трійками НКВС був «трудпоселенцем». В Західному Сибіру велику роль мала боротьба проти РОВС. В українському Донбасібула нетипово висока (як для України) частка «контрреволюційного елементу» серед загальної кількості засуджених, в Донецькій області потерпали маргінальні групи. Натомість, в Київській області, особливо постраждали представники релігійних спільнот різних конфесій та течій, відгалужень від Російської Православної Церкви.

Жертвами «куркульської» операції стали не лише учасники повстань періоду колективізації, а й раніших заворушень, які відбувались ще в часи воєнного комунізму. Так, в Алтайському краї ко

супутні заходи

НазваДатаМови
1Antiterror raid in Tbilisi. 3 militants & one special forces officeer killed.Antiterror raid in Tbilisi. 3 militants & one special forces officeer killed.22.11.2017en, lv
2
Rancho Tehama School Shooting14.11.2017en, lv
3Krievijā nošauti 2 ceļa policistiKrievijā nošauti 2 ceļa policisti09.10.2016lv, ru
4Starptautiskā tiesa atzina Serbiju par vainīgu nespējā novērst genocīdu SrebreņicāStarptautiskā tiesa atzina Serbiju par vainīgu nespējā novērst genocīdu Srebreņicā26.02.2007lv
5Kosovo war. Izbica massacreKosovo war. Izbica massacre28.03.1999en, lv, pl
6Ukrainas referendumā vairāk kā 90% nobalso par neatkarību no PSRSUkrainas referendumā vairāk kā 90% nobalso par neatkarību no PSRS01.12.1991lv
7Declaration of Independence of UkraineDeclaration of Independence of Ukraine24.08.1991en, lv, pl
8Совет Министров СССР принял постановление № 677 о выдаче паспортов колхозникам, что уравнивало их в правах с жителями городов.Совет Министров СССР принял постановление № 677 о выдаче паспортов колхозникам, что уравнивало их в правах с жителями городов.29.08.1974ru
9Soviet genocides. Whole Yagnob nation (15,000) deportedSoviet genocides. Whole Yagnob nation (15,000) deported28.03.1970en, lv, ru
10Novocherkassk massacreNovocherkassk massacre02.06.1962en, fr, lt, lv, pl, ru
11Nikita Khrushchev sensationally denounced Josef Stalin in a speech at a Communist Party congress in MoscowNikita Khrushchev sensationally denounced Josef Stalin in a speech at a Communist Party congress in Moscow25.02.1956en, lv, pl, ru
12Nikita Krushchev was elected as the first secretary of the Communist Party of the Soviet UnionNikita Krushchev was elected as the first secretary of the Communist Party of the Soviet Union12.09.1953en, lv
13PSRS Augstākās tiesas militārā kolēģija nolasa spriedumu studentu un skolnieku organizācijas "Savienība par Revolūcijas lietu" biedriemPSRS Augstākās tiesas militārā kolēģija nolasa spriedumu studentu un skolnieku organizācijas "Savienība par Revolūcijas lietu" biedriem13.02.1952lv, ru
14Soviet Genocides. January deportation. 2,195 Lithuanians deported to Krasnoyarsk kraiSoviet Genocides. January deportation. 2,195 Lithuanians deported to Krasnoyarsk krai23.01.1952en, lv
15Soviet genocides. Operation "Osen". 16,150 Lithuanians deported to Krasnoyarsk Soviet genocides. Operation "Osen". 16,150 Lithuanians deported to Krasnoyarsk 02.10.1951en, lv
16Soviet genocides. September Operation.  3,087 Lithuanians deported to Irkutsk oblastSoviet genocides. September Operation. 3,087 Lithuanians deported to Irkutsk oblast20.09.1951en, lv
17Communist crimes: Operation "North" started in USSR. 8576 deportedCommunist crimes: Operation "North" started in USSR. 8576 deported02.04.1951en, lv, pl, ru
18Ar slepenu PSRS MK lēmumu deportētie un pagaidus nomitinātie tika uzskatīti par izsūtītiem uz mūžuAr slepenu PSRS MK lēmumu deportētie un pagaidus nomitinātie tika uzskatīti par izsūtītiem uz mūžu06.04.1950lv, ru
19
Soviet genocide operations. Decree Nr. 1290-467cc. Bessarabia. Moldova. 35,050 Moldova Romanians deported06.07.1949en
20LPSR IeM A. Eglīša slepens ziņojums par LPSR IeM darbību 1949.gada 25.marta deportāciju akcijas laikā LPSR IeM A. Eglīša slepens ziņojums par LPSR IeM darbību 1949.gada 25.marta deportāciju akcijas laikā 24.04.1949lv

Джерела: news.lv

Місця не присвоєно

    Осіб

    Назва Народився / С / В Помер Мови
    1Лаврентій  БеріяЛаврентій Берія29.03.189923.12.1953de, ee, en, fr, lt, lv, pl, ru, ua
    2Васи́ль  Блохі́нВаси́ль Блохі́н00.12.189503.02.1955de, en, fr, lv, pl, ru, se, ua
    3Nikolajs JežovsNikolajs Ježovs01.05.189504.02.1940lv, pl, ru
    4Nikita KhrushchevNikita Khrushchev15.04.189411.09.1971en, lv, pl, ru
    5Лазарь КагановичЛазарь Каганович22.11.189325.07.1991ru
    6Генрих ЯгодаГенрих Ягода07.11.189115.03.1938ru
    7Rudolf AustrinRudolf Austrin25.08.189115.11.1937en, lv, pl, ru
    8Robert  EicheRobert Eiche12.08.189004.02.1940de, en, lv, pl, ru
    9Йо́сип  Ста́лінЙо́сип Ста́лін18.12.187805.03.1953de, ee, en, fr, lt, lv, pl, ru, ua
    ключові слова