Юліуш Коссак (пол. Juliusz Kossak, *29 жовтня/15 грудня 1824 — †3 лютого 1899) — відомий польський художник.

Народився в сім'ї судді, дідича села Княгинина (тепер в складі Івано-Франківська) Міхала Коссака та Антоніни Коссак з Соболєвських в селі Вісьніч Новий (тепер Бохнянського повіту Малопольського воєводства). Навчався в гімназії при Бучацькім монастирі отців Василіян. За наполяганням матері, закінчив студії правничого факультету Львівського університету. Малюванню вчився в уродженця Хоросткова Яна Машковського. Пізніше на його формування як майстра мав вплив Пйотр Міхаловскі, якого Ю.Коссак відвідував кілька разів у Болестрашичах.

Мав легку вдачу, його залюбки запрошували до себе у гості. Зокрема, якийсь час гостював в резиденції Леона Жевуського в Підгірцях в середині 1840-х років. Кілька років проживав в маєтку Ю. Дзєдушицького в с. Ярчівці (тепер Зборівського району Тернопільської области); створив чимало графічних малюнків, зарисовок, акварельних картин.

Вперше прибув до Варшави на початку 1840-х як «незвичайний талант». В березні 1848 р. записався до гвардії народової у Львові, в травні був у Празі на Всеслов'янському Конгресі, в листопаді — на львівських барикадах. У 1850-52 р. поперемінно перебував у Львові, Варшаві, у 1852 р. — у Відні та в Угорщині, пізніше кілька місяців працював у Санкт-Петербурзі, куди його забрав з Білої Церкви Владислав Браніцкі.

Був президентом Кола мистецько-літературного в Кракові.

Подорожував Тернопільщиною (від Збаража до Чорткова, Коропця); написав картини «Подільське село в неділю», «Подільський лірник» (обидві 1868 року), «Полювання» (1885 рік), «Череда на Поділлі» (1886 рік) та інші.
Проілюстрував малюнками етнографічний нарис польського історика Владислава Завадського «Картини Червоної Русі» (1869 рік), фольклорний збірник Якова Головацького «Народні пісні Галицької й Угорської Русі» (1878 рік).

Автор бататьох портретів, картин на історичну, військову тематику (зокрема, «Битва під Остроленкою», 1831 р.).

Перебував у Палаці Санґушків в Славуті.

Помер в Кракові, похований на Раковицькому цвинтарі Кракова.

Мав 5 дітей:

• Войцех Горацій — художник-баталіст
• Тадеуш — цікавився сільським господарством (рільник);
• Стефан (1858–1924) — банківський службовець;
• Зофія Казімєжова Романьска (1861–1946) — рисувальниця;
• Ядвіґа Зиґмунтова Унружина (1865–1917).