Ян Парандовский (пол. Jan Parandowski; * 11 травня 1895, Львів - † 26 вересня 1978, Варшава) — польський письменник, есеїст і перекладач. Номінувався на Нобелівську премію (1968).

Походження

Був позашлюбним сином Юлії Парандовської з Мостиськ і греко-католицького священика, українського теолога, викладача Львівського університету Івана Бартошевського. Цей факт встановила й оприлюднила в своїй книзі "Хто ти є. Початок родинної саги" (2014) онука Я.Парандовського Йоанна Щепковська (відома польська акторка).

Біографія

1913 — закінчив IV Державну чоловічу гімназію імені Яна Длуґоша у Львові, після чого вступив до Львівського університету, на факультет класичної філології та археології.

Під час навчання брав участь в археологічних розкопках на території Європи.

Але перші есеї (про Зиґмунта Красінського та Жан-Жака Руссо) опублікував іще гімназистом — у львівській газеті Przegląd (1912).

Після вступу до Львова російських військ (1914) був інтернований і приблизно до 1919 року мешкав у Саратов і (Росія), де навчався у місцевій гімназії. У цьому місті тоді виходила газета польською мовою Wieśći saratowskie ("Саратовські вісті" ), редактором якої значився Jan Parandowski.

1919 — повернувся до Львова. Того ж року в Станіславовоі накладом 150 примірників вийшла книжка Яна Парандовського "Більшовизм і більшовики в Росії" (Bolszewizm i bolszewicy w Rosji). Ні в СРСР, ні в Польській Народній Республіці її не перевидавали. У комуністичні часи примірники книжки вилучали з польських бібліотек, і лише завдяки вцілілій фотокопії з бібліотеки Вроцлавського університету 1996 побачило світ її 2-е польське видання.

1923 — успішно закінчив Львівський університет.

1923 — отримав звання маґістра класичної філології й археології.

1929 — переселився зі Львова до Варшави.

1930—1931 — був одним із двох редакторів науково-літературного журналу Pamiętnik Warszawski.

1933 — очолив польський ПЕН-клуб. На цій посаді беззмінно (з перервою на роки Другої світової війни) пробув до самої смерті.

1937—1938 — редагував серію "Великі люди" при Державному видавництві шкільних книг.

1944 — під час Варшавського повстання згорів будинок Парандовського, у вогні загинув весь архів письменника - не лише матеріали до вже виданих творів, але й чернетки нових. Зокрема, згорів майже готовий роман, який повинен був стати 2-ю частиною роману "Небо пломеніє" - з розповіддю про подальше життя головного персонажа, Теофіла Гродзіцького.

1945—1950 — Парандовський викладав у Люблінському католицькому університеті (завідував кафедрою спочатку античної культури, а потім порівняльного літературознавства).

У цей час відвідав Норвегію, Швецію, Францію, працював у Королівській бібліотеці Стокгольму і Національній бібліотеці Парижа.

З 1948 — член Варшавського наукового товариства.

1948 — готував Всесвітній конгрес інтелектуалів у Вроцлаві.

1958 — допомагав у організації Міжнародного з'їзду перекладачів у Варшаві.

1962 — обраний віце-президентом Міжнародного ПЕН-клубу.

Творчість

Більшість статей, оповідань, есеїв Парандовського присвячені темі античності. Популярність у широкого читача він здобув завдяки своїй книзі «Мітологія».

Переклав книги Юлія Цезаря «Про громадянську війну» (1951), Лонга «Дафніс і Хлоя» (1948), «Одіссею» Гомера (1953).

Проте основною його працею вважають книгу «Алхімія слова».

• 1924 - Мітологія (Mitologia; популярний виклад античних переказів, легенд і вірувань)
• 1924 - Ерос на Олімпі (Eros na Olimpie)
• 1927 - Дві весни (Dwie wiosny)
• 1927 - Троянська війна (Wojna trojańska)
• 1930 - Король життя (Król życia; про Оскара Вайльда)
• 1933 - Олімпійський диск (Dysk olimpijski)
• 1934 - Відвідини та зустрічі (Odwiedziny i spotkania)
• 1935 - Пригоди Одисея (Przygody Odyseusza)
• 1936 - Небо пломеніє (Niebo w płomieniach; автобіографічний роман)
• 1949 - Середземноморська година (Godzina śródziemnomorska)
• 1951 - Алхімія слова (Ałchemia słowa)
• 1953 - Сонячний годинник (Zegar słoneczny; книжка оповідань про дитинство)
• 1955 - Вибрані твори (Pisma wybrane)
• 1956 - Петрарка (Petrarka)
• 1957 - Вибрані твори, тт. 1-3 (Dzieła wybrane, tomy 1-3)
• 1958 - З античного світу (Z antycznego świata)
• 1959 - Мій Рим (Mój Rzym)
• 1961 - Повернення до життя (Powrót do życia)
• 1962 - Вереснева ніч
• 1967 - Акація (Akacja)

Нагороди

• 1936 - бронзова медаль олімпійського конкурсу мистецтва та літератури, який проходив під час Берлінської олімпіади (за роман "Олімпійський диск").
• 1937 - "Золотий лавровий вінець" Польської літературної академії (за творчі досягнення).
• 1964 - Державна премія I ступеня (за сукупність літературної діяльності).
• 1976 - doctor honoris causa факультету християнської філософії Люблінського католицького університету.