Пе́терс Я́ків Христофо́рович (нар. 21 листопада (3 грудня) 1886 року, Курляндська губернія —  25 квітня 1938 року) — професійний революціонер, один з творців і перших керівників ВЧК.

Ранні роки

Народився в селі Бринкенської волості (тепер — Латвія), в сім'ї багатого селянина, але в анкетах писав «з сім'ї батрака».

У 1904 р. переїхав в Либаву, де вступив в Латвійську соціал-демократичну робітничу партію.

Під час Революції 1905—1907, згідно з анкетою, вів агітацію серед селян і батраків. У березні 1907 був заарештований. Звинувачувався в замаху на життя директора заводу під час страйку, але був у кінці 1908 виправданий Ризьким військовим судом.

У 1909 р. емігрував; був членом Британської соціалістичної партії. У 1917 р. повернувся в Росію.

Вів роботу серед військових частин на Північному фронті, член ВРК 12-ї армії в серпні-жовтні 1917 р. Після зайняття німцями Риги, залишив Ригу і відступаючи разом з військами, зупинився у Вольмарі, де працював як один з редакторів газети «Циня».

Був посланий в якості представника від селян Ліфляндської губернії на Демократичну нараду, скликану Керенським.

У жовтневі дні 1917-го член Петроградського ВРК, делегат 2-го Всеросійського з'їзду Рад, член ВЦВК. Готував військові частини для Жовтневого перевороту.

В ВЧК/ГПУ

З грудня 1917 — у ВЧК, де відразу став членом Колегії і скарбником, а незабаром — секретарем парторганізації.

Керував ліквідацією «Союзу захисту батьківщини і свободи» Б. Савінкова в Москві і Казані.

Брав участь в розкритті змови Локкарта, керував ліквідацією лівоесерівського заколоту 1918 року. Практикував масові арешти і «добував» свідчення побоями. Літом 1918г. деякий час виконував обов'язки голови ВЧК, потім вів слідство по справі Ф.Каплан, що звинувачувалася в замаху на Леніна, причетний до приховання обставин цієї справи.

У січні 1919 Я.Петерс ухвалив смертний вирок членам царської сім'ї.

Разом із Сталіном керував подавленням заколоту на форті «Червона Гірка». У серпні 1919 Петерс був призначеним комендантом Київського укріпрайону і начальником гарнізону, до залишення міста Червоною Армією. У жовтні того ж року Петерс — член військової ради укріпрайону в Тулі. У січні 1920 — повпред ВЧК на Північному Кавказі, з липня 1920 повпред ВЧК в Туркестані, керував операціями проти антибільшовицьких банд Дутова, Анненкова, Енвер-паші.

В лютому 1922 Петерс був відкликаний в Москву і призначений членом Колегії і начальником створеного 2 червня 1922 року Східного відділу ГПУ. Новий відділ об'єднував роботу чекістів на Кавказі, в Туркестані, Башкирській, Татарській і Кримській автономних республіках, Бухарській і Хівінській народних республіках.

У кінці 1929 року Петерс керував комісією з чищення співробітників установ Академії наук СРСР. З 259 академіків і членів-кореспондентів були вигнані 71, в основному, учені гуманітарного профілю. Багато хто з них був заарештований у так званій«Академічній справі».

• У 1930—1934 роках голова Московської контрольної комісії (МКК) ВКП(б).
• У 1923—1934 роках — член Центральної контрольної комісії ВКП(б), в 1930—1934 роках — член її Президії.
• З 1934 — член Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б), член Бюро КПК при ЦК ВКП(б).

Заарештований 27 листопада 1937 року. Розстріляний 25 квітня 1938 року на полігоні «Коммунарка».