Ілля Михайлович Левітас (11 грудня 1931 у м. Ташкенті — 4 серпня 2014) — єврейський історик, педагог, журналіст, громадський діяч в Україні, президент Єврейської ради України, президент Ради національних товариств України.

Закінчив Київський державний інститут фізкультури (1959) та Київський державний педагогічний інститут (1964).

У 1952–1992 працював у школах Києва вчителем російської літератури та фізичного виховання.

У 1989 заснував Раду національних товариств України, яка зараз об'єднує більше як 300 місцевих організацій 39 національностей. Організатор обласних рад національних товариств в 13 областях України і Всеукраїнського фестивалю «Усі ми діти твої, Україно»! (1990). Ініціював створення національних товариств: ромського, курдського, естонського, ассірійського, казахського. Представляв Україну на різних міжнародних форумах, конференціях, конгресах, нарадах. У 1989 заснував і очолив першу єврейську всеукраїнську організацію — Товариство єврейської культури України, яке в 1992 р. увійшло до складу Єврейської ради України. Засновник Товариства «Україна-Ізраїль» (1990).

У 1990 заснував єврейську газету «Відродження», в 1992 — першу всеукраїнську газету «Єврейські вісті», яку редагував з того часу. За ініціативою І. М. Левітаса створені вірменська, болгарська, єврейська, польська, румунська національні газети.

Автор і упорядник 23 книг з історії єврейського народу, у тому числі — десяти книг про трагедію Бабиного Яру. Автор понад 200 статей.

У 2001–2003 був головою Ради представників національних меншин України при Президентові України.

Відзнаки

• Заслужений працівник культури України (1991),
• відмінник фізкультури і спорту СРСР (1983),
• відмінник народної освіти України (1978), вчитель вищої категорії.
• майстер спорту з гандболу (1954), суддя республіканської категорії (1958).