Осташковський табір — радянський концентраційний табір для утримання польських військовополонених, що розташовувався на території Ніло-Столобенской пустища неподалік від міста Осташков.

Створений 19 вересня 1939 наказом Народного комісара внутрішніх справ СРСР № 0308 у складі Керування у справах військовополонених та інтернованих (УПВІ) при НКВД СРСР в числі 8 організованих таборів для утримання польських військовополонених (також було створено Старобільський, Юхновський, Козельський, Путивльський, Козельщанський, Южський та Оранський табори).

У таборі утримувалися 4 700 осіб (жандарми, поліцейські та ін.). З квітня-травня 1940 року родинам офіцерів, яких утримували в Осташковському, Козельськом та Старобільському таборах, перестали надходити листи, що раніше регулярно доходили до родин через Міжнародний Червоний Хрест.

Розстріл

Для знищення в'язнів Осташковського табору була підготована Калінінська в'язниця, заздалегідь звільнена від інших ув'язнених. Водночас неподалік від Калініна, у селищі Мідне, екскаватори викопали декілька величезних ям.

За даними, вказаними у записці голови КДБ Шелепіна (1959) всього в Калініні було розстріляно 6 311 осіб (в Катині 4 421 осіб). Керував масовим розстрілом польських офіцерів у Осташковському таборі В. М. Блохін.