Єжи Кавалерович (пол. Jerzy Kawalerowicz) (нар. 19 січня 1922 року у Гвіздці біля Коломиї, пом. 27 грудня 2007 у Варшаві) — польський режисер і сценарист, посол до Сейму ПНР (1985–1989)

Народився і був вихований в селі Гвіздець Станіславського воєводства Другої Речі Посполитої (тепер Коломийський район Івано-Франківської області). Був сином керівника пошти. Згідно з сімейними історіями батько був вірменином за походження і кілька поколінь до цього прізвище звучало як Каваларян.

Після війни в 1946–1949 роках навчався в Академії образотворчих мистецтв у Кракові (пол. Akademia Sztuk Pięknych w Krakowie) та Інституті кіно (пол. Instytut Filmowy).

Кар'єру в кіно розпочав як асистент режисера у фільм Ванди Якубовської «Останній етап» (1948).

Створив ряд фільмів, котрі викликали розголос в усьому світі. Був одним зі співтворців польської школи кіно. Отримав кілька відомих нагород за свою творчість: Спеціальну нагороду Каннського кінофестивалю за «Мати Йоанна від янголів» у 1961 році, Срібного ведмедя на Берлінському кінофестивалі за «Смерть президента» і номінацію на Оскара.

Від 1955 року керував Кінооб'єднанням «Kadr» (тепер Кіностудія Kadr). Був художнім керівником біля сотні фільмів відомих польських режисерів: Анджея Мунка, Анджея Вайди (напр. Попіл і діамант), Єжи Антчака, Казімежа Куца, Януша Морґенштерна, Тадеуша Конвіцького, Юліуша Махульського (напр. Вабанк).

Був співзасновником і першим президентом Асоціації польських кінематографістів. Займав цю позаду впродовж кількох десятиліть, зокрема у важкі часи конфліктів між кінематографістам та тогочасною комуністичною владою.

Від 1980 року викладав у кіношколі в Лодзі. В 1954–1990 роках був членом Польської об'єднаної робітничої партії. В 1985–1989 роках був послом до Сейму ПНР ІХ скликання. В 1981–1983 роках був членом Президіуму Загальнопольського комітету Фронту єдності народу.

1998 року став почесним професором Сорбонни, а 2001 — кіношколи у Лодзі.

Чотири тижні перед смертю отримав інсульт і впав у кому. Не прийшов до тями і помер у віці 85 років.

7 січня 2008 року був похований на Військовому кладовищі на Повонзках у Варшаві.

Від 21 травня 2010 року імя режисера отримала пара потягів interREGIO, які курсують між Варшавою і Лодзю.

Був одружений з Люциною Вінницькою. Разом вони мали двоє дітей: Аґату і Пйотра.

Фільмографія

• Gromada (1951) — сценарист і режисер
• Celuloza (1953–1954) — сценарист і режисер
• Pod gwiazdą frygijską (1954) — сценарист і режисер
• Cień (1956) — режисер
• Prawdziwy koniec wielkiej wojny (1957) — сценарист і режисер
• Pociąg (1959) — сценарист і режисер
• Matka Joanna od Aniołów (1960) — сценарист і режисер
• Faraon (1966) — сценарист і режисер
• Gra (1968) — сценарист і режисер
• Maddalena (1971) — сценарист і режисер
• Śmierć prezydenta (1977) — сценарист і режисер
• Spotkanie na Atlantyku (1980) — сценарист і режисер
• Austeria (1983) — сценарист і режисер
• Jeniec Europy (1989) — сценарист і режисер
• Bronsteins Kinder (1990) — сценарист і режисер
• Za co? (1995) — сценарист і режисер
• Quo vadis (2001) — сценарист і режисер
• Quo vadis (2002) — сценарист і режисер