Абрагам Владислав (10 жовтня 1860 — 15 жовтня 1941) — польський історик, фахівець з історії польської церкви та права. Батько Романа Абрагама. Дійсний член Академії наук у Кракові. Доктор права.

Народився у місті Самбір (тепер Львівської області). До 1878 навчався в Самбірській гімназії, згодом на правничому факультеті Ягеллонського університету в Кракові, де 1883 захистив докторську дисертацію.

Наукову роботу продовжував у Берліні та Римі. Після габілітації 1886 працював доцентом кафедри церковного права Ягеллонського університету (1886-1888).

Надзвичайний (1888), звичайний професор церковного права (1890) на правничому факультеті Львівського університету. 1885—1886, 1896 і 1902

Абрагам керував римською науковою експедицією Історико-філософського відділу Академії наук у Кракові. Тоді польські науковці збирали історичні матеріали в бібліотеках Риму і Ватикану.

1899—1900 був ректором Львівською університету, 1900—1901 — проректором.

У Львові мешкав на вул. Длугоша, 16 (тепер вул. Кирила і Мефодія).

Від 1930 на пенсії. Від вересня 1939 до вересня 1941 переховувався в міських монастирях від можливих переслідувань радянської і німецької влади.

Помер уЛьвові. похований наЛичаківсько-му цвинтарі.

Професор Львівського університету, член Польської академії наук.

Автор ґрунтовних робіт з історії середньовіччя, у яких досліджував діяльність перших організацій польської католицької церкви, а також праць про історію української церкви.

Твори:

Написав близько 250 праць, багато з яких присвячено історії Львова:

• «Створення організації католицької церкви на Русі» (Powstanie organizacyi koscioła katolickiego па Rusi, 1904),
• «Кілька подробиць про львівські синоди XV ст.» (Kilka szczegółów о synodach lwowskich z wieku XV, 1908),
• «Якуб Стрепа — архієпископ галицький. 1391—1409» (Jakub Strepa arcybiskup halicki 1391—1409,1908),
• «Початки латинського архієпископства у Львові» (Początki arcybiskupstwa łacińskiego we Lwowie, 1909).
• Zawarcie małżeństwa w pierwotnym prawie polskim. 1925.