Васи́ль Петро́вич Пе́лиш (Старий Самбір, Львівська область —  Дніпро, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Навчався у Львівському аграрному університеті. Учасник Ревоюції гідності. З червня 2014-го — солдат, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар».

Воював на Луганщині. У бою під Новосвітлівкою побратим Василя дістав важке поранення в живіт, Василь з айдарівцями віз його УАЗом до лікарні в Хрящуватому. Поспішаючи, не взяв бронежилета. Дорогою на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате терористи влучили у авто із танка, Василь знепритомнів, зазнав поранення в ногу, було перебито барабанну перетинку. Усі хто був в УАЗі, окрім Василя: сержант Іван Лучинський та солдати Василь Білітюк, Борис Шевчук і Сергій Кононко, від вибуху загинули. УАЗ горів, Василь доповз до людей, які виявилися російськими терористами.

".... Мене зустріли пару чоловіків з автоматами. Став їм доказувати: "Я свій, з "Айдару". Ті кажуть: "Та какой ты нах… свой". Тоді зрозумів, що потрапив до терористів. Запитав, чи розстріляють. Махнули головою — ні. Мовляв, потраплю в полон. Я почав кричати: краще розстріл. Отримав прикладом по спині. Через сильний удар знепритомнів. Отямився, коли били ногами та прикладами ще з десяток терористів. Мене роздягли. Один з бойовиків на правій руці помітив татуювання. Це його дуже розлютило. Почав матюкатися, а потім відійшов кудись. Повернувся з сокирою. Потягнув мене за руку, став на неї ногою і рубанув майже по саме плече. Далі погрузили на машину й повезли на ще одну свою позицію. Там мені їхній медик перев'язав бинтом руку. Я стікав кров'ю. Після чого мене повезли в лікарню. Пам'ятаю лише високу будівлю й багато жінок в білих халатах. І знову відключився..."

Василя Пелиша тримали в луганському госпіталі.

Терористи роздягли та помітили татуювання «Слава Україні», через що росіяни відрубали Василеві руку сокирою. Тримали в луганській лікарні та піддавали психологічним тортурам.

Провів місяць у полоні, після звільнення розповів про бій. Лікувався у львівському госпіталі. Влаштувався працювати обліковцем у Старосамбірській раді. З допомогою канадсько-української програми отримав протез руки, спеціалісти зробили Василю несподіванку — на плечі протеза набитий Тризуб. Займався волонтерською діяльністю.