Васи́ль Семе́нович Ланови́й  (нар. 16 січня 1934, Стримба, Кодимський район, Одеська область, Українська РСР, однак відповідно до офіційної біографії народжений в Москві – 28 січня 2021) — народний артист СРСР (1985) та Російської Федерації українського походження, російський націоналіст, один з організаторів руху на підтримку Російського маршу 2006 року, українофоб.

Життєпис

Після школи вступив спочатку на факультет журналістики МДУ, а звідти пішов в Щукінське училище.

Ще студентом став зніматися в кіно, зігравши в картинах «Атестат зрілості» та «Павка Корчагін». Після училища, у 1957, він став актором театру Вахтангова, де більш ніж за півстоліття переграв у безлічі вистав (зокрема — «Принцеса Турандот», «Гамлет», «Кінармія», «Кам'яний гість», «Антоній і Клеопатра», «Лев взимку», «Милий брехун»).

Він багато працював у кіно і на телебаченні, знявшись приблизно в трьох десятках картин («Яскраво-червоні вітрила», «Колеги», «Війна і мир», «Анна Кареніна», «Дні Турбіних», «Петровка, 38», «Приступити до ліквідації»).

Громадянська позиція

У лютому 2014 разом із групою інших українців Росії звернувся до Президента України Віктор Януковича із закликом застосування сили до учасників Євромайдану.

Серед інших діячів російської культури та мистецтва 11 березня 2014 підписав звернення діячів культури Російської Федерації на підтримку політики російського президента Володимира Путіна в Криму та Україні.

Виступив на відкритті фестивалю античного мистецтва «Боспорські агони», який проходить в окупованому Росією місті Керч. Там він заявив:

«Є тільки одна велика російська мова, все інше — наріччя»

В оприлюдненому 2 червня 2020 року пропагандистському відео RT, разом з іншими його учасниками, закликав до внесення змін до конституції РФ, які, зокрема, дають змогу Путіну практично безкінечно керувати країною на посаді її президента.

Фільмографія

1. 1954 — Атестат зрілості — Валентин Листовський
2. 1956 — 300 років тому… — поручик Броніслав Оржельскій
3. 1956 — Павло Корчагін
4. 1960 — Сильніше за ураган
5. 1961 — Червоні вітрила — Артур Грей
6. 1961 — Смугастий рейс
7. 1963 — Колеги
8. 1965 — Йду на грозу
9. 1967 — Пароль не потрібен
10. 1967 — Анна Кареніна — Вронський
11. 1968 — Війна і мир — Анатолій Курагін
12. 1968 — Шосте липня
13. 1970 — Любов Ярова
14. 1971 — Офіцери — Ваня Варава
15. 1972 — П'ятдесят на п'ятдесят
16. 1973 — Сімнадцять миттєвостей весни — генерал Вольф
17. 1973 — Іркутська історія
18. 1973 — Юнга Північного флоту
19. 1974 — Ганна і командор — Командор
20. 1976 — Дні Турбіних — Шервінський Леонід Юрійович
21. 1976 — Власна думка
22. 1977 — Дивна жінка
23. 1977 — Зустріч на далекому меридіані
24. 1977 — Солдати свободи
25. 1979 — Петровка, 38 — Костенко Владислав Миколайович
26. 1980 — Огарьова, 6 — Костенко Владислав Миколайович
27. 1983 — Приступити до ліквідації — колишній льотчик Вадим Алтунін
28. 1990 — Біс до ребра
29. 1992 — Сльоза Князя Тьми
30. 1992 — Дрібниці життя (Серіал)
31. 1992 — Чорний квадрат
32. 1992 — Непередбачувані візити
33. 1993 — Падіння
34. 1995 — Панна-селянка
35. 1998 — Невидимий подорожній
36. 2000 — Лицарський роман
37. 2005 — Брежнєв (Серіал) — Юрій Андропов
38. 2006 — Офіцери (Серіал)

Нагороди

• Український орден «За заслуги» II ст.
• Український орден «За заслуги» III ст.

Родина

Будучи студентом театрального училища, був одружений з Тетяною Самойловою. Друга дружина Тамара Зяблова трагічно загинула в автокатастрофі. Одружений втретє з актрисою Іриною Купченко. У них два сини — Олександр і Сергій, що здобули журналістську й економічну освіту відповідно.