Свен А́ндерс Ге́дін (швед. Sven Hedin; *19 лютого 1865, Стокгольм — † 26 листопада 1952, Стокгольм) — шведський географ, топограф, дослідник, фотограф, і письменник, а також ілюстратор власних праць.

За чотири експедиції в Центральну Азію він відкрив Трансгімалаї, витоки Брахмапутри, Інду, озеро Лоб-нор, а також залишки древніх міст, і частину Великої Китайської Стіни в пустелях басейну Таріму.

Життя і значення

У віці 15 років став свідком тріумфального повернення Адольфа Еріка Норденскійольда зі свого першого плавання Північним морським шляхом ([Арктика]). Враження від зустрічі дослідника у Стокгольмі визначили подальшу кар'єру Гедіна.

У період між 1894 і 1908 років Гедіном були проведені три сміливих експедицій через гори і пустелі Середньої Азії, він досліджував частину китайського Туркестану (нині Сіньцзян-Уйгурський автономний район) і Тибету, які були до сих пір невивченими. Після повернення в Стокгольмі в 1909 році він був прийнятий так само тріумфально як і А. Е. Норденскійольд.

З 1902 року Свен Гедін став і залишається останнім на сьогоднішній день шведом, який не будучи членом королівської сім'ї, отримав спадковий дворянський титул (хоча і відмовився від приставки von до прізвища) і відтоді вважався одною з найважливіших особистостей Швеції. Проте, оскільки він так ніколи й не одружився і у нього не було дітей, його спадкова лінія в наш час зникла. Будучи членом двох наукових академій він мав один голос при виборі лауреатів Нобелівської премії з науки та літератури.

Експедиційні нотатки Гедіна заклали фундамент для точного картографування в Центральній Азії. Він був одним з перших європейських наукових дослідників, що використовувати місцевих вчених та наукових співробітників в своїх експедицій. Хоча він був в першу чергу дослідником, він був також першим розкопує руїни стародавні буддійські міста в Центральній Азії (Буразан та ін.). Разом з тим, оскільки його головний інтерес в археології полягав у знаходженні древніх міст, він був мало зацікавлений у ретельних розкопках.

Невеликої статури і у окулярах, тим не менш, Гедін проявив себе як рішучий дослідник, що дивом пережив небезпечних декілька зустрічей зі смертю протягом своєї довгої кар'єри. Його наукова документація та щоденники, ілюстровані його власними фотографіями, акварельні картини й малюнки, пригодницькі історії для молодих читачів, і його лекційні тури за кордоном принесли йому світову популярність.

Як признаний експерт з Туркестану і Тибету він міг отримати необмежений доступ до європейських та азійських монархів і політиків, а також їх географічних товариств та наукових асоціацій. Вони всі прагнули скористатися його винятковими знаннями про владний вакуум в Центральній Азії за допомогою золотих медалей, діамантів, хрестів, почесних докторантур та розкішних прийомів, а також матеріально-технічною та фінансоваю підтримкою експедицій. Король Британії Едвард VII присудив Гедіну лицарське звання і орден командора Індійської імперії (як іноземець, без права мати приставку Сер до імені).

Мандрівки

Перша мандрівка сталася після закінчення ним шкільної освіти, коли він погодився супроводжувати свого ученика до Баку, батько його працював там нафтовим інженером. За сім місяців проведених у Баку, Свен Гедін вивчав латину, французьку, німецьку, фарсі, російську, англійську та тюрські мови. Пізніше він додасть до цього переліку декілька перських діалектів, а також турецьку, киргизьку, монгольску, тибетську і певною мірою китайську. Влітку 1896 року він виплив з Баку через Каспійське море до Персії, де відвідав Тегеран і інші міста, перетнув масив Ельбурс. Повернувся через Кавказ і Чорне море до Стамбулу, звідки восени 1896 року повернувся додому.

За два роки захистив кандидатську дисертацію, після чого навчався у Ф. Ф. Ріхтгофена(англ.).

Вдруге вирушив до Персії як перекладач та учасник Шведської місії до шаха. Був представлений шаху та супроводжував його у подорожі на масиву Ельбурс. 11 липня 1888 здійснив сходження на вершину Дамаванд (5604 м), де збирав матеріали до своєї дисертації. З осені того ж року розпочав подорож Шовковим шляхом і досяг Кашгару та західних кордонів пустелі Такла-Макан. 29 березня 1891 повернувся до Стокгольму.

Праці

• Genom Persien, Mesopotamien och Kaukasien: reseminnen, 1887
• Genom Khorasan och Turkestan: minnen från en resa i Centralasien 1890 och 1891, 1892-93
• En färd genom Asien 1-2 (В серце Азії), 1898
  • Українське видання: Свен Гедін. Крізь пустинї Азиї. - Львів, НТШ, 1907 1-4 (1. На криші сьвіта 2. В країнї гробової тишини 3. У вітчинї дикого верблюда 4. Найвисша гірска країна на Землї)
  • Німецьке видання: Sven von Hedin. Im Herzen von Asien. Zehntausend Kilometer auf unbekannten Pfaden. – 1903
  • Російське видання: Свенъ Гединъ. Въ Сердцѣ Азіи. Памиръ - Тибетъ - Восточный Туркестанъ. – 1899.
  • Американське видання: Sven Hedin. Through Asia. In Two Volumes. – 1899
• Asien - Tusen mil på okända vägar 1-2, 1903
• Öfver land till Indien 1-2
• Scientific results of a journey in Central Asia 1899-1902, 1-7, 1904-07
• Transhimalaya: upptäckter och äfventyr i Tibet 1-3, 1909-12
• Från pol till pol 1-2 (Від полюса до полюсу), 1911
• Fronten i väster (Фронт на Заході), 1915
• Kriget mot Ryssland (Війна проти Росії), 1915
• Ein Volk in Waffen : den deutschen Soldaten gewidmet (Нація у війні: присвячується німецьким солдатам), 1915
• Southern Tibet: discoveries in former times compared with my own researches in 1906-1908, 1-12, 1915-22
• Till Jerusalem, 1917
• En levnadsteckning, 1920
• Jehol - Kejsarstaden, 1931
• Erövringståg i Tibet, 1934
• Stora hästens flykt, 1935
• Tyskland - 60 år, 1939
• Chiang Kai-Shek: marskalk av Kina (Чан Кайши: маршал Китаю), 1939
• Mitt liv som upptäcktsresande, 1-4, 1930
• Det kämpande Tyskland (under medverkan av Sven Hedin), 1941 ()
• History of the expedition in Asia 1927-1935, 1-4, 1943-45
• Utan uppdrag i Berlin, 1949
• Mina hundar i Asien, 1952