Стефа́н Бато́рій, Штефан Баторій, іноді Баторий (угор. Báthory István, біл. Стэфан Баторы, лит. Steponas Batoras , рум. Ştefan Báthory, пол. Stefan Batory) (27 вересня 1533 — 12 грудня 1586) — польський король (з 1576), Великий князь Литовський та Руський (з 1576), очільник Речі Посполитої обох народів.

Повний титул: польською — z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, kijowski, wołyński, podlaski, inflancki, a także książę siedmiogrodzki.

Українською: Божою Ласкою король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусії, Мазовецький, Жмудський, Куявський, Волинський, Підліський, Інфлянський, а також князь Семигородський.

Син семигородського (трансільванського) князя Стефана IV. Чоловік Анни Ягеллонки, доньки короля Сигізмунда I Старого.

Навчався в Падуанському університеті. В 1571–1575 роках — семигородський князь.

Після 1,5 річного періоду безкоролів'я 12 грудня 1575 року королем Речі Посполитої було обрано імператора Максиміліана II Габсбурга. Його не було короновано через спротив канцлера Яна Замойського, який підбурив частину середньої шляхти до обрання королем (королевою) Анни Ягеллонки. Вона повинна була одружитись з Стефаном Баторієм, проголошеного 14 грудня 1574 року королем. Його кандидатура була бажаною для султана, який застерігав від обрання Максиміліана II Габсбурга. Для недопущення до Кракова імператора і його коронації 18 січня 1576 року канцлер проголосив скликання посполитого рушення шляхти, завдяки чому 20 тисяч шляхтичів зайняло Краків. С. Баторій у лютому 1576 року склав присягу, 16 березня 1576 року минув кордон Речі Посполитої.

У супроводі 1200 угорських кавалеристів 5 квітня урочисто прибув до Львова, де його вітала шляхта Руського воєводства, після триденного відпочинку вирушив до Кракова. До нього приєднався руський воєвода Геронім Сенявський, немало шляхти Львівської землі. Коронація у катедрі Вавеля відбулась 1 травня 1576 року. Декотрий час його коронацію не визнавала шляхта Великого князівства Литовського, Королівської Прусії.

Близько 1578 року Баторій своїм привілеєм дозволив русинам (українцям) Львова продавати тільки малі обсяги товарів під час ярмарків, заборонивши це робити в інші дні, заборонив їм володіти шинками, право пропінації, а також по-зрадницьки ув'язнив, а потім і наказав стратити Івана Підкову.

Пішов на значні поступки шляхті, підтримував єзуїтів. За правління Баторія польський уряд зробив спробу знищити Запорізьку Січ. Формально вважався першим гетьманом і законодавцем запорізького козацтва. В квітні 1578 року було видано королівський універсал, яким заборонялось пускати запорожців «на волость», торгувати з Січчю зброєю і порохом. 16 червня 1578 року дав наказ, на вимогу султана Мурада III, стратити у Львові Івана Підкову.

В 1579–1582 роках за Стефана Баторія Річ Посполита брала участь у Лівонський війні, внаслідок якої 1582 року Лівонія відійшла до Речі Послитої. У воєнних діях брали участь і українські козаки, зокрема, в боях на Оверщині. В січні 1582 року Стефан Баторій в Ямі Запольському уклав перемир'я з Московським царством, причому цар Іван Грозний попросив миру за посередництва Папи Урбана VII. Баторій звинувачував Іоана IV у підробці текстів угод між Річчю Посполитою та Московією.

Намагаючись зміцнити королівську владу, вів боротьбу з польськими магнатами.

Визнавши правителя Бранденбурґу регентом герцогства Пруссії, погіршив зовнішньополітичні позиції Польщі.

Помер в Гродно (Городні), готуючись до нового походу проти Московського царства.

Реєстрове козацтво

1578 року у Львові в урочистій обстановці підписав документ, яким створювалось козацьке реєстрове військо. З козацької сторони свою вірність засвідчила делегація старшини на чолі з Андрієм Лиханським. Фактично узаконювався новий юридичний стан — козацтво, що мало важливе значення в тогочасному суспільстві. Щоправда, він хотів платити їм малі кошти та мати в повному послуху.

У вересні-грудні 1578 року, готуючись до війни з Московією і намагаючись використати в ній козацтво, Стефан Баторій збільшив кількість реєстрових козаків до 500 чол., а в 1583 — до 600 чоловік, надав їм ряд привілеїв, у тому числі було вперше передано козакам клейноди (1576) (хоругву, бунчук, булаву та печатку), дано у володіння Трахтемирів з Зарубським монастирем (див. Трахтемирівський монастир).

Згадки про Стефана Баторія в літературі

«Історія Русів» (переклад Івана Драча): «Король Баторій у всьому стосовно до Руського воїнства і народу був таким патріотом, яким пошановувався у Римлян Імператор Тіт, син Веспасіанів, себто друг і батько людства. Він справедливістю своєю і лагідністю вселив у всі народи Королівства свого дух єдності і братерської згоди. Не чутно було між ними ніяких суперечок ні про породи, ні про переваги, тим більше про релігії, що часто уми народні бентажать. Навіть саме Духовенство, що має нахил звичайно до дебатів та привласнення собі правоти думки, подобилося тоді агнцям непорочної золотої доби або пастирства Адамового, і що з нього найдивовижніше, то була згода чиста і обох головних релігій — Римської та Руської. Коли відлучався Єпископ Римський, то доручав паству Єпископу Руському, коли ж, навпаки, відлучався Єпископ Руський, то також доручав Єпархію свою в правління Римському Єпископові, і все було в послуху і любові прямо Християнській.»