Семе́н Васягін

Добавить новую картинку!
Дата народження:
15.02.1910
Дата смерті:
14.04.1991
По батькові:
Петро́вич
Дівоче прізвище персони:
Семе́н Петро́вич Васягін
Додаткові імена:
Семён Васягин, Семён Петрович Васягин
Категорії:
Військова людина, Депутат Парламенту, Державний діяч, Державний та компартійний діяч, Заступник, Комуніст, Офіцер, Полководець, Політик, ЦК КПРС
Громадянство:
 російська
Кладовище:
Der Nowodewitschi-Friedhof

Семе́н Петро́вич Васягін (2 [15] лютого 1910, село Беляєво Корчевського повіту Тверської губернії, нині у складі Кімрського району Тверської області — 14 квітня 1991, Москва) — радянський військовий діяч, політпрацівник Збройних сил, генерал армії. Депутат Верховної Ради СРСР 4-го (1954—1958) і 6—10-го (1962—1984) скликань. Член Центральної ревізійної комісії КПРС у 1966—1981.

Зміст

Біографія

Народився в сім'ї селянина. Трудову діяльність розпочав у чотирнадцятирічному віці робітником-будівельником. Після закінчення школи став завідувачем бібліотеки. Потім працював в органах суду і прокуратури.

У 1932 році призваний на строкову службу в Червону армію, служив червоноармійцем в залізничних військах.

Член ВКП(б) з 1932 року.

У 1933 році переведений на партійно-політичну роботу в війська НКВС СРСР, був секретарем бюро ВЛКСМ підрозділу, інструктором з політичної роботи у військах, помічником начальника політичного відділу військової частини по комсомольській роботі, старшим інструктором Головного управління політичної пропаганди прикордонних і внутрішніх військ НКВС СРСР.

Закінчив Комуністичний університет у Москві в 1937 році.

У 1939 році, деякий час був комісаром Путивльського табору військовополонених поляків, захоплених під час Польського походу РСЧА.

У роки німецько-радянської війни з вересня 1941 року — в діючій Червоній армії. Спочатку був начальником політичного відділу 252-ї стрілецької дивізії на Західному і Калінінському фронтах.

З серпня 1942 року воював у 381-й стрілецькій дивізії, яка входила до складу 39-ї армії і 3-ї ударної армії Калінінського і 1-го Прибалтійського фронтів. Обіймав посади комісара дивізії, з жовтня 1942 року — заступника командира дивізії з політчастини, з червня 1943 року — начальника політичного відділу — заступника командира дивізії з політчастини.

З 1944 року до кінця війни — начальник політичного відділу  — заступник командира з політчастини 60-го стрілецького корпусу на 3-му Білоруському фронті, брав участь у Східно-Прусської наступальної операції.

Після війни, у 1945—1948 роках продовжував обіймати посаду начальника політвідділу — заступника командира з політчастини 60-го стрілецького корпусу Північно-Кавказького військового округу.

У 1948 році закінчив курси перепідготовки політичного складу при Військово-політичної академії імені Леніна.

З серпня 1949 року — начальник Політичного управління і заступник командувача військ Архангельського військового округу. У квітні 1950 — 1953 року — начальник Політичного управління військ Далекого Сходу, в квітні 1953 — вересні 1957 року — член Військової ради — начальник Політичного управління Далекосхідного військового округу.

У вересні 1957 — травні 1958 року — член Військової ради — начальник Політичного управління Одеського військового округу.

У травні 1958 — 1967 року — член Військової ради — начальник Політичного управління Групи радянських військ у Німеччині.

У 1967—1980 роках — член Військової ради — начальник Політичного управління Сухопутних військ СРСР.

У 1980 — квітні 1991 року — військовий інспектор — радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Жив у Москві. Похований на Новодівичому кладовищі.

Звання

  • генерал-майор
  • генерал-лейтенант (.08.1955)
  • генерал-полковник
  • генерал армії (19.02.1976)

Нагороди СРСР

  • Орден Жовтневої Революції (14.02.1980)
  • чотири ордени Червоного Прапора (у тому числі 05.05.1942 31.03.1945, 1952)
  • Орден Кутузова 2-го ступеня (19.09.1944)
  • два ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня (02.05.1943, 1985)
  • два ордени Трудового Червоного Прапора (у тому числі 04.02.1970)
  • ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 2-го і 3-го ступенів (1975, 1990)
  • два ордена Червоної Зірки
  • Медаль «За бойові заслуги»
  • Медаль «На відзначення 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
  • Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
  • Медаль «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
  • Медаль «Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
  • Медаль «В пам'ять 800-річчя Москви»
  • 2 медалі «За освоєння цілинних земель»
  • Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
  • Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
  • Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
  • Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Іноземні нагороди

  • Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (ПНР)
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» у золоті (НДР)
  • Орден «9 вересня 1944 року» з мечами 2 ступеня (НРБ)
  • два ордени Бойового Червоного Прапора (МНР)
  • Медаль «50 років МНР» (МНР)
  • Медаль «50 років МНА» (МНР)
  • Медаль «30 років Халхін-Гольської Перемоги» (МНР)
  • Медаль За бойової співдружності» в сріблі (ВНР)
  • Медаль «Військова доблесть» (СРР)
  • Медаль «100 років з дня народження Георгія Димитрова» (НРБ)
  • Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу» (ДРА)
  • Медаль «Братерство по зброї» у золоті (НДР)
  • Медаль «За зміцнення братства по зброї» 1 ступеня (ЧССР)

Джерела

  • Галицкий К. Годы суровых испытаний. 1941—1944 (записки командарма) — М.: Наука, 1973. (рос.)

Немає місць

    loading...

        Відносини

        Iм'я зв'язокТип відносинДата народженняДата смертіОпис
        1Andrejs  PavlenkoAndrejs PavlenkoВнук09.05.197805.01.2020

        Не вказано події

        Ключові слова