Петро Лазарович Войков (рос. Пётр Лазаревич Войков; (згідно більшості джерел це справжнє ім'я, за іншими — Пінхус Лазарович Вайнер рос. Пинхус Лазаревич Вайнер; Партійні псевдо — «Петрусь», «Интеллигент», «Белокурый» нар. 13 серпня 1888, Керч, Таврійська губернія, Російська імперія — † 7 червня 1927, Варшава, Польща) — більшовицький революціонер і терорист, радянський політичний діяч єврейського походження, один з організаторів і учасник розстрілу царської родини, дипломатичний робітник.

Біографія

Народився 1 (1) серпня 1888 року в Керчі Керч-Єнікальського градоначальства Феодосійського повіту Таврійської губернії в родині майстра металургійного заводу (за інших даних — викладача духовної семинарії чи директора гімназії), вихідця з малоросійських селян, різночинця Лазаря Петровича Войкова і його дружини Олександри Філіпповні (ур. Іванової, 1869—1953).

Член РСДРП з 1903 року.

У 1917 — член Єкатеринбурзької ради та ВРК.

У 1918 — комісар постачання Уральської області, один з організаторів вбивства царської сім'ї у липні 1918, брав участь у розстрілі і займався знищенням тіл убитих.

У 1919 — в Наркомпроді, потім у Центросоюзі.

З жовтня 1920 — член колегії Наркомзовнішторгу.

З 1924 — повпред СРСР у Польщі, убитий білоемігрантом Б. Ковердою у Варшаві 7 червня 1927.