Олексій Борисович Мозговий (* 3 квітня 1975, Нижня Дуванка, СРСР — † 23 травня 2015, Михайлівка,Луганська область, Україна) — українськийсепаратист, один з лідерів збройних формувань самопроголошеної Луганської народної республіки, командир батальйону «Призрак».

Життєпис

Народився у селі Нижня Дуванка Сватівського району, що на Луганщині. Нащадок приписних козаків Області Війська Донського у складі Російської імперії. Проходив контрактну службу в лавах Збройних сил України, певний час працював у сватівському військкоматі, керував луганським відділенням організації «Молода гвардія».

Був солістом сватівського чоловічого ансамблю, у складі якого представляв Луганську область на звітному концерті всеукраїнського фестивалю народних талантів. У вільний час займався написанням та виконанням авторських пісень та віршів як російською, так і українською мовами.

Під час подій Євромайдану знаходився в Росії на заробітках, однак повернувся в Україну, аби взяти активну участь у подіях «Російської весни». Став одним з лідерів терористичних угруповань на території Луганської області. 10 квітня 2014 року зустрівся в Держдумі Росії з лідерами парламентських партій ЛДПР та «Справедлива Росія» Володимиром Жириновським та Сергієм Мироновим, обговоривши з ними питання підтримки проросійських бойовиків.

21 квітня 2014 року, під час Народного сходу Луганщини, підрозділ Мозгового спробував взяти під контроль будівлю СБУ, де мав відбутися з'їзд народних депутатів, однак цьому завадили представники інших луганських терористичних організацій. Незважаючи на те, що сутички відбулися без застосування зброї, у лавах терористів намітилися непорозуміння, внаслідок яких Мозговий залишив місто.

6 травня з'явилося відео за участю Олега Царьова, Валерія Болотова та Олексія Мозгового, у якому йшла мова про примирення та подальше співробітництво в рамках проекту «Новоросія». Місяць потому батальйон Мозгового об'єднався з підрозділом Козачої національної гвардії Павла Дрьомова та перейшов у підпорядкування Ігоря Стрєлкова. 22 липня підрозділи змушені були залишити Сєвєродонецьк та Лисичанськ і відступити до Алчевська. Цей відступ викликав роздратування отамана Дрьомова, після чого стосунки між донськими козаками та бійцями Мозгового значно погіршилися.

У своїх інтерв'ю Олексій Мозговий зазначав, що ідеї містечкових республік його не цікавлять і воює він не за ЛНР, а за Новоросію. Крім того, командир батальйону «Призрак»[fr] наголошував, що кінцевою метою є об'єднання «того, що роз'єднали у 1991 році в Біловезькій пущі». Він доволі критично сприйняв Мінські домовленості, назвавши підписання цієї угоди зрадництвом, за яке керівництво ЛНР та ДНР має піти у відставку.

20 жовтня 2014 року відбулося примирення Мозгового з головою ЛНР Ігорем Плотницьким та козацьким отаманом Миколою Козіциним.

Цікаві факти

В особистому кабінеті Олексія Мозгового знаходилися ікони, копія Стяга Перемоги, що був піднятий над Рейхстагом 1 травня 1945 року, та чорний прапор з черепом, кістками та цитатою з«Символа Віри», відомий в історії Російської імперії як прапор військових козаків генерала Бакланова: «Чаю воскресения мертвых и жизни будущаго века. Аминь»[3].

Смерть

Загинув 23 травня 2015 року від вибуху джипа, у якому пересувався разом із іншими бойовиками по Луганській області. За неперевіреними даними був розстріляний вояками з піздрозділу ГРУчерез те, що відмовився виконувати накази військового керівництва РФ. 

***