Олександр Володимирович Захарченко (26 червня 1976, Донецьк, Українська РСР — 31 серпня 2018, Донецьк, Україна) — очільник і «голова ради міністрів» квазі-державного утворення Донецької Народної Республіки у 2014—2018 роках.

Життєпис

Згідно з біографічними даними, поширеними у російських джерелах, О. Захарченко закінчив Донецький технікум промислової автоматики (з відзнакою), працював на шахті гірничим, електромеханіком, займався бізнесом. Деякий час навчався в Донецькому юридичному інституті МВС України, але був виключений за алкоголізм.

Журналістське розслідування видання «Інсайдер» наводить факти тривалої співпраці О. Захарченка зі структурами Партії регіонів. Так, в 2006 році займав посаду директора ТОВ «Торговий дім „Континент“». Ця фірма, як і багато інших у Донецьку, входила до складу бізнес-імперії Ріната Ахметова. Крім того, відповідно до даних реєстру юридичних осіб, Захарченко був співзасновником донецького ТОВ «Дельта-форт». Ця компанія існує і нині, але у складі засновників залишився лише Тернавський. Офіційно в «Дельта-форт» широкий профіль діяльності — від видання книг до оптової торгівлі продовольством, алкоголем і тютюном. Серед партнерів О. Захарченка — Олег Денисенко, який в 2003 році працював помічником заступника міського голови Донецька, а в 2004-му — помічником радника віце-прем'єр-міністра України.

Психічне обстеження у Харкові

У 2010 році, за даними медичних документів, Олександр Захарченко проходив обстеження в Харківському обласному центрі медико-соціальної експертизи. Там йому була присвоєна II група інвалідності з психічного захворювання. У документі медичного центру наголошується «стійкі незворотні психічні розлади». Йому було призначено лікування в стаціонар Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні № 3, В довідці також також наголошується, що дії хворого Захарченко «несуть загрозу оточуючим». Роки 2010—2013 були згодом вилучені з офіційної російської біографії Захарченка. 2013 року Захарченко знову з'явився в ЗМІ — вже як активіст харківської проросійської організації «Оплот».

Російсько-українська війна

Під час проросійських виступів на сході України керував донецьким відділенням харківського бійцівського клубу «Оплот». 16 квітня 2014 очолив групу з 7 бойовиків, які зайняли будівлю донецької міської адміністрації.

У травні 2014 був призначений «військовим комендантом» захопленого бойовиками Донецька. Згодом призначений на посаду «заступника міністра внутрішніх справ ДНР».

7 серпня 2014 змінив на посаді голову Ради Міністрів «ДНР» Олександра Бородая.

Вторгнення російських військ

11 серпня 2014 року Олександр Захарченко зробив заяву, що «підрозділи ДНР готові до наступальних дій», і що найближчими днями розпочнеться «широкий, нормальний наступ». Російські новинні ресурси поширили інформацію, що у «ополчення і самооборони» з'явилося понад 200 одиниць бронетехніки, що буде використана в ході анонсованого «контрнаступу». У ніч із 12 на 13 вересня батальйонні тактичні групи 17-ї мотострілецької та 18-ї мотострілецької бригад Збройних сил РФ перетнули кордон в районі Маринівки та Степанівки.

Бої за Іловайськ

24 серпня зранку Олександр Захарченко оголосив про масштабний наступ по всіх напрямках. Того ж ранку колона із 100 одиниць бойової техніки російських військ висунулась від державного кордону, оточуючи українські сили під Іловайськом.

Голова маріонеткової республіки

3 листопада, після нелегітимних та сфальсифікованих виборів у ДНР, невизнана ЦВК республіки оголосила, що Захарченко одержав перемогу: за нього віддали голоси 765 тисяч осіб, що становило близько 75 % виборців. 

4 листопада в Донецькому академічному музично-драматичному театрі відбулася інавгурація Захарченка, в ході якої, за словами очевидців, він склав присягу, поклавши руку на Біблію, й отримав від Голови ЦВК ДНР Романа Лягіна посвідчення глави ДНР. Був удостоєний двома Георгіївськими хрестами ДНР.

31 серпня 2018 року стало відомо, що Олександр Захарченко загинув внаслідок смертельних поранень після вибуху у ресторані «Сепар» на вулиці Пушкіна в тимчасово окупованому Донецьку, а ще двоє осіб отримали поранення.

Реакція

В Україні

26 листопада 2014 радник голови СБУ Маркіян Лубківський повідомив, що Захарченко є фігурантом кримінальних проваджень за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого статтею 258-3 КК України «Створення терористичної групи чи терористичної організації» та інших особливо тяжких злочинів. Окрім того, Захарченко є основним підозрюваним у справі про загибель мирних жителів під Волновахою внаслідок теракту.

19 січня 2015 року ГПУ звернулась до Інтерполу з проханням оголосити О. Захарченка у міжнародний розшук.

30 травня 2016 року генеральний прокурор України Юрій Луценко заявив, що кримінальна справа стосовно Олександра Захарченко досі не передана до українського суду у зв'язку з тим, що Генеральна прокуратура України не змогла зібрати доказів його вини: «Ви будете сміятися, але справу лідера ДНР Олександра Захарченко не можна передавати до суду, ГПУ не змогла зібрати фактів»

8 лютого 2017 року Апеляційний суд міста Києва надав дозвіл строком 6 місяців на затримання Захарченко по підозрі в участі у діяльності терористичної організації.

У Європейському союзі

16 лютого 2015 року Захарченко потрапив до списку 19 осіб, щодо яких Європейський Союз запровадив санкції.[30]

Заяви

• 24 січня 2015 Захарченко заявив про початок наступу на Маріуполь. Проте, він відмовився від власних заяв після того, як російськими терористами були обстріляні житлові квартали в східній частині Маріуполя.
• 15 лютого, незважаючи на підписані ним же Мінські домовленості, Захарченко заявив про свій намір «взяти Харків у будь-якому випадку».

Див. також

• Плотницький Ігор Венедиктович
• Едуард Басурін

Російські військові високопосадовці на сході України:

• Сергій Кузовльов
• Олександр Лєнцов
• Олексій Завізьон
• Андрій Гурулєв

Інші медійні персонажі:

• Павло Губарєв
• Арсеній Павлов