Мухаммед Алі (англ. Muhammad Ali, народжений як Кассій Марселло Клей (англ. Cassius Marcellus Clay Jr.); 17 січня 1942 — 3 червня 2016, Скоттсдейл) — американський боксер, чемпіон Олімпіади 1960 р. у напівважкій вазі, він став чемпіоном світу серед професіоналів у важкій вазі в 1964 р., єдиний, хто вигравав цей титул тричі. Один з найкращих боксерів усіх часів. Його стиль бою взятий на озброєння багатьма сучасними боксерами.

Кассіус Марцелус Клей народився 17 січня 1942 року в місті Луїсвілл, штат Кентукі, у заможній християнській афроамериканській сім'ї. У школі вчився на відмінно та добре до того часу, як почав займатись боксом (після цього на навчання вже не вистачало часу).

З 1954 року почав займатися боксом в рідному місті під керівництвом тренера Джо Мартіна. Битись поза рингом юний Кассіус не любив. У 1959 році Кассіус Клей виграв американський турнір для боксерів-любителів «Золоті рукавиці», перемігши у фіналі Джиммі Джонса.

В 1960 році Кассіус Клей став переможцем Олімпіади в Римі, здобувши у фіналі перемогу над боксером з Польщі Петшиковським. Пізніше, протестуючи проти утисків афроамериканців у США, привселюдно викинув свою золоту олімпійську медаль у річку.

У 1960 році переходить в професійний бокс. В 1964 році Кассіус Клей здобуває перемогу над Сонні Лістоном і стає чемпіоном світу серед професіоналів. У 1964 році Кассіус Клей стає членом організації «Нація іслама» і став на деякий час іменуватись Кассіус Ікс (Cassius X), тим самим відмовившись від свого прізвища. 6 березня 1964 року (вже після бою з Лістоном) заявив про зміну імені на Мухаммед Алі. В 1967 році за відмову служити в збройних силах США Мухаммеда Алі позбавляють боксерської ліцензії і титулу чемпіона світу. Мухаммед Алі відмовився служити в збройних силах, бо вважав, що чорношкірі, які зазнають утисків, не забов'язані проливати кров в загарбницькій війні, ініційованій урядом США. Мухаммед Алі висловив свою позицію відносно участі афроамериканців у війні: «Я ніколи не збирався сваритись з цим В'єтконгом… Вони ніколи не називали мене нігером». У 1970 році Алі повертається на ринг. 8 березня 1971 року Алі зазнає першої у своїй кар'єрі поразки від тодішнього чемпіона світу Джо Фрейзера (переможець Олімпіади 1964 р.).

24 жовтня 1974 року в бою з Джорджом Форменом (переможцем Олімпіади 1968 р.) Алі здобуває перемогу і стає чемпіоном світу. У 1978 році Алі приїхав у Москву, де провів декілька показових раундів з радянськими боксерами.

В 1978 році Алі програв поєдинок Леону Спінксу (переможець Олімпіади 1976 р.) і втратив звання чемпіона. 15 серпня того ж року в матчі-реванші Алі перемагає Спінкса й третій раз стає чемпіоном, але зразу робить заяву про те, що йде з рингу. Однак, незважаючи на свою заяву і вже видиму хворобу Паркінсона 10 жовтня 1980 року Алі виходить на двобій з Ларі Холмзом і програє. Наступний і вже останній поєдинок Алі проводить в 1981 році проти Тревора Бербіка і програє його. Після цього Алі назавжди йде з боксу і починає займатись суспільно-політичною діяльністю на фоні власної прогресуючої хвороби Паркінсона. В 1996 році Алі як великого спортсмена вшановують правом запалити олімпійський вогонь на відкритті ігор в Атланті. У 2001 році в прокат виходить художній фільм про великого боксера «Алі». Останні роки Мухаммед Алі проживав у штаті Мічиган, вів активну суспільну діяльність.