Миколай Зиблікевич (пол. Mikołaj Zyblikiewicz, * 28 листопада 1823, Старий Самбір, Львівська область — † 16 травня 1887, Краків) — польський політик і юрист українського походження, граф, президент Кракова, голова Галицького сейму.

Народився у Старому Самборі в сім'ї кожум'яки. Родина була греко-католицькою, тому і Миколай (тоді ще Микола) був охрещений за греко-католицьким обрядом.

У 1846 році закінчив філософський факультет Львівського університету.

У 1849 році через доноси разом зі ще трьома вчителями гімназії в Тарнуві — Савчинським Зиґмунтом, Анджеєм Оскардом, Броніславом Тарновським — потрапив під поліційний нагляд.[1]

У 1849–1851 роках навчався на правничому факультеті Яґелонського університету.

5 жовтня 1851 року отримав докторське звання. У 1855 — здобув статус адвоката.

У 1856 році працював юридичним радником міста Кракова, зокрема, боровся за повернення польської мови у школи та владні установи.

Від 1861 року був послом (депутатом) крайового Галицького Сейму у Львові.

У 1866 році обраний членом міської ради Кракова.

У 1874–1881 роках двічі був обраний президентом (мером) міста Кракова[2]. Був ініціатором деяких інвестицій, зокрема, побудови Пантеону заслужених поляків (у підземеллях костелу монастиря паулінів на Скалці), реставрації видатної пам'ятки середньовіччя — Сукенниць, створення Національного музею у Кракові, будівництва комплексу споруд для пожежної служби.

1 лютого 1881 року Рада міста Кракова надала йому почесне громадянство міста, а 24 квітня 1884 — за заслуги перед містом — отримав почесну нагороду — коштовну карабелу (вид шаблі).

У 1881-1886 роках був маршалком Галицького Сейму. Цісар Франц-Йозеф І надав йому титул графа.

В листопаді 1886 року повернувся зі Львова до Кракова, де помер від запалення легенів.

Похований на Раковицькому кладовищі Кракова. Поховання відбулося з урахуванням особливостей греко-католицького і римо-католицького обрядів. Надгробок був подарований містом Краковом.

Вшанування пам'яті

• У 1885 році на його честь названо канал між Дунайцем і Віслою в Домбровському повіті (тепер — Малопольське воєводство).
• В центрі Кракова наприкінці XIX століття встановлено пам'ятник Миколаю Зиблікевичу як одному з найвидатніших президентів міста Кракова.

• 2 червня 1887 — Рада міста запропонувала магістрату назвати одну з вулиць у центрі Кракова на честь Зиблікевича.
• у дорадянському Львові частина теперішньої вулиці Івана Франка мала назву М. Зиблікевича
• вулиця Зиблікєвічґассе (тепер Лесі Українки, Бучач).

Зиблікевич і Україна

Завжди підкреслював своє «руське» (українське) походження. Але на відміну від багатьох тодішніх діячів-русинів, був затятим супротивником москвофільства.

Перебуваючи на посаді маршалка (голови) Галицького Сейму у Львові, Зиблікевич підтримав створення першого українського театру в місті.

Сучасність

У сучасній історіографії міста Старий Самбір ім'я Миколая Зиблікевича не користується великою популярністю — його вважають суто польським політиком. У містечку є вулиця Миколая Зиблікевича, але відсутній музей графа або якісь інші згадки про нього.