Миколай Фірлей (бл. 1531–1588) — польський шляхтич герба Леварт.

Син Пйотра Фірлея з Домбровіци і Катажини Тенчинської. Середній брат Яна і Анджея.

Був каштеляном вісьліцьким і равським, старостою каменецьким. У 1588 році обіймав посаду воєводи Люблінського.

Відрізнявся вченістю, був відомим оратором. Брав участь у численних посольствах. Прагнув до підняття ремесел у своїх люблінських маєтках і Любліні, для чого виписував досвідчених майстрів з-за кордону.

Співчуваючи дисидентському рухові і маючи досить багато протестантів серед виписаних їм за кордоном майстрів, заснував в Любартові протестантську церкву і школу. Слава цієї школи швидко поширилася і привертала туди навіть молодих католиків з Краківської академії. Любартув та інші довколишні маєтки Фірлея зробилися незабаром центром протестантизму і культури. Після смерті старшого брата Яна став керівником партії дисидентів.

Був одружений на Ганні Сєжховскій, мав 4 дочки:

• Анна — дружина Понятовського (ім'я невідоме)
• Зофія — дружина войського радомського Миколая Богуша
• Катажина — дружина войського кшемського Теодора Сенюти
• Гелена — дружина МИколая Казімєрскі.