Мико́ла Семе́нович Ти́хонов (рос. Николай Семёнович Тихонов; * 22 листопада (4 грудня за новим стилем) 1896, Петербург — † 8 лютого 1979, Москва) — російський письменник (поет, прозаїк, публіцист, перекладач). Герой Соціалістичної Праці (1966). Лауреат Сталінської премії (1942, 1949, 1952). Лауреат Ленінської премії (1970). Лауреат Шевченківської премії (1964).

Біографія

Народився Микола Тихонов 22 листопада 1896 року в Санкт-Петербурзі в сім’ї ремісника-цирульника(перукаря) і кравчині.Спочатку навчався в початковій міській школі, потім - у торговельній школі, де також викладали комерційні науки, товарознавство, стенографію. У 1911 році покинув навчання (за словами поета, закінчив школу), щоб допомагати своїй незаможної сім'ї. Працював писарем в Головному морському господарському управлінні.У 1915 році був призваний до армії, де служив у гусарському полку. У 1918 році вступив в РСЧА (Робі́тничо-Селя́нська Черво́на А́рмія), в 1922 році був демобілізований.

Тихонов рано почав писати вірші. Перша публікація у 1918 році. У молодості поет був послідовником Гумільова, випробував також потужний вплив творчості Кіплінга. Перші збірки віршів («Орда» і «Брага») вийшли в 1922 році. Численні вірші в цих збірниках стали класикою жанру балади: «Балада про цвяхи», «Балада про синій пакет», «Дезертир». Ці книги викликали величезний інтерес читачів; протягом 20-х років Тихонов залишався одним з найпопулярніших радянських поетів. З кінця 1920-х років поет багато їздив по країні, зокрема на Кавказ. Уважно вивчав життя та історію народів Кавказу. Займався перекладами грузинських, вірменських, дагестанських поетів. Учасник радянсько-фінляндської війни 1939-1940 років. Очолював групу письменників при газеті «На варті Батьківщини». Під час Великої Вітчизняної війни працював у Політуправлінні Ленінградського фронту. Вірші цього періоду увійшли до книги «Вогняний рік» (1942 ), найвідоміший твір воєнних років - поема «Кіров з нами». У 1944-1946 голова Правління союзу письменників СРСР.

У післявоєнний період Тихонов пише менше, що було пов'язано з значними громадськими навантаженнями. З 1949 року Тихонов був головою Радянського комітету захисту миру, в 1950 році став членом Бюро ВСМ. Побував у складі радянських делегацій в ряді країн Європи та Азії.У 1966 році першим серед радянських письменників був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Тихонов і Брежнєв - єдині, хто був нагороджений і Ленінською премією, і Міжнародною Ленінською премією «За зміцнення миру між народами».

Поет помер 8 лютого 1979 року в Москві. Незадовго до смерті, виступаючи за радянським радіо, згадував про свого вчителя Гумільова (чиє ім'я було тоді під забороною) і цитував його вірші. Похований на Новодівичому кладовищі.