Мельхіор Ванькович (пол. Melchior Wańkowicz, нар. 10 січня 1892 в Калюжиці, пом. 10 вересня 1974 у Варшаві) — офіцер польської армії, письменник, журналіст і видавець. Відомий завдяки своїм репортажам про битви Війська Польського на Заході, а також завдяки своїй книзі про битву при Монте-Кассіно.

Мельхіор Ванькович народився 10 січня 1892 року в селі Калюжиці, що біля Мінська (на той час у складі Російської імперії). Відвідував школу у Варшаві, потім навчався в Яґеллонському університеті в Кракові, який закінчив 1922 року. Як активіст польського руху за незалежність, він був офіцером Союзу стрільців (Związek Strzelecki). Під час Першої світової війни воював у I-му Польському корпусі під командуванням генерала Довбор-Мусніцького.

Після війни Ванькович працював журналістом, деякий час обіймав посаду керівника прес-відділу Міністерства внутрішніх справ Польщі. 1926 року він заснував видавниче агентство «Rój». Він також працював у рекламному бізнесі. У міжвоєнний період написав три книги, кожну з яких читачі та критики зустріли схвально.

Після вторгнення німецької та радянської армій в Польщу Ванькович деякий час жив у Румунії, де писав про події польського вересня. З 1943 по 1946 рік він був військовим кореспондентом польських Збройних сил на Заході. Пізніше він написав мемуари про битву під Монте-Кассіно, які стали найвідомішою його книгою. Одна з його дочок, Кристина, загинула, борючись в рядах Армії Крайової під час Варшавського повстання 1944 року.

З 1949 по 1958 рік жив у США, але потім повернувся до Польщі. Виступав проти комуністичного режиму, писав статті і читав лекції про польські Збройні сили на Заході (згадки про які уряд звів до мінімуму, намагаючись підкреслити роль прорадянської армії Берлінґа). Тритомник про битву під Монте-Кассіно спочатку було опубліковано в Польщі лише в урізаному цензурою вигляді.

Після того, як він підписав «Лист 34-х» 1964 року, протестуючи проти цензури, Ванькович зазнав репресій з боку уряду: публікацію його робіт було заборонено, а самого його було заарештовано і звинувачено у наклепі на державу і «поширення полонофобської пропаганди за кордоном» (частково через публікацію низки його робіт на Радіо «Вільна Європа», але головним доказом провини став лист до своєї дочки, що жила у США). Ваньковича було засуджено до трьох років позбавлення волі. Однак, вирок так і не набув чинності, а письменника було реабілітовано 1990 року, відразу після падіння комуністичного режиму.

Мельхіор Ванькович помер 10 вересня 1974 року у Варшаві.

Література

• Mieczyslaw Kurzyna, O Wańkowiczu nie wszystko, Warsaw, 1975 OCLC 2390994
• Krzysztof Kakolewski, Wańkowicz krzepi, Warsaw, 1977 OCLC 13615690
• Aleksandra Ziolkowska-Boehm, Blisko Wańkowicza, Kraków, 1975, 1978, 1988, ISBN 83-08-01917-X
• Aleksandra Ziolkowska-Boehm, Z miejsca na miejsce, Kraków, 1983, Warsaw, 1986, 1997, ISBN 83-904286-6-0
• Aleksandra Ziolkowska-Boehm, Na tropach Wańkowicza, Warsaw, 1989, 1999, ISBN 83-7180-349-4
• Aleksandra Ziolkowska-Boehm, Process M. Wańkowicza 1964 roku, Warsaw, 1990, ISBN 83-85135-08-1
• Aleksandra Ziolkowska-Boehm, Na tropach Wańkowicza po latach, Warsaw, 2009. ISBN 978-83-7648-261-3.
• Aleksandra Ziolkowska-Boehm, Melchior Wańkowicz: Poland's Master of the Written Word, Lanham, MD 2013. ISBN 978-0-7391-7590-3.