Маріа́н Смолухо́вський (пол. Marian Smoluchowski; *28 травня 1872, Фордербрюль, біля Відня — †5 вересня 1917, Краків) — польський фізик-теоретик.

Народився в містечку Фордербюлі біля Відня. Закінчив гімназію й Віденський університет (1894), в 1896—1897 працював в університетах Парижа (в Г. Ліппмана), Глазго (в Вільяма Томсона) і Берліна (в Е. Варбурга). З 1898 працював у Львівському університеті, з 1900 — професор на кафедрі теоретичної фізики. З 1913 — професор кафедри експериментальної фізики Краківського університету (в 1917 також його ректор). Помер в Кракові під час епідемії дизентерії.

Польським фізичним товаристовом заснована медаль Смолуховського, яку вручають з 1965 за досягнення в галузі фізики.

Наукова діяльність

Основні праці присвячені статистичній фізиці. В 1898 дав теорію стрибка температури біля твердої поверхні для розріджених газів. Роботи Смолуховського з теорії флуктуацій (1904) і броунівського руху (1906) поряд з роботами Альберта Ейнштейна є основними у цій галузі. Смолуховський створив на основі теорії броунівського руху кінетичну теорію коагуляції колоїдів, теорію електрокінетичних явищ, заклавши фундамент кінетичної теорії колоїдних систем. На основі теорії флуктуацій розробив теорію критичної опалесценції (1908).

Роботи Смолуховського завдали серйозного удару гіпотезі «теплової смерті Всесвіту», довели справедливість молекулярно-кінетичної теорії і сприяли остаточному зміцненню атомістичних уявлень.