Майкл Лонсдейл (відомий також як Мішель (Мікаель) Лонсдаль фр. Michael Lonsdale; 24 травня 1931, Париж, Франція — 21 вересня 2020) — французький актор театру та кіно, театральний режисер, читець. Лауреат премій «Люм'єр» та «Сезар.

Біографія та кар'єра

Майкл Лонсдейл народився 24 травня 1931 року у Парижі, в сім'ї англійського офіцера Індійського корпусу та француженки. До семи років Майкл жив у Лондоні, після чого батька відправили служити до Марокко, де Лонсдейлів застала Друга світова війна. Повернувся Лонсдейл до Парижу у 1947 році. Спочатку навчався живопису, потім закінчив акторські курси Тані Балашової, а незабаром, у 1955 році, дебютував на театральній сцені в постановках Реймона Руло.

Майкл Лонсдейл дебютував у кіно в 1956 році, знявшись у комедії Мішеля Буарона «Це сталося в Адені». Перші помітні ролі виконав у фільмах режисерів Жерара Урі та Жана-П'єра Мокі. Останній зняв його в семи стрічках, серед яких «Сноби» (1962), «Велике прання» (1968), «Тихіше»! (1972). До кінця 1960-х років Лонсдейл набув репутації одного з найяскравіших акторів авторського кіно. У цей період він грав переважно ролі другого плану та співпрацював з режисерами французької «нової хвилі». Зокрема, знявся у двох фільмах Франсуа Трюффо, «Наречена була у траурі» (1967) та «Вкрадені поцілунки» (1968)), а також з представниками «нового роману», такими як Ален Роб-Гріє («Поступові зміни задоволення», 1973) і Маргеріт Дюрас («Пісня Індії», 1975).

Наприкінці 1970-х років Майкл Лонсдейл, що однаково добре володіє французькою та англійською мовами, став брати участь у великих міжнародних проектах. У 1979 році він виконав роль мільярдера Х'юго Дракса в одинадцятому фільмі «бондіани» «Місячний гонщик», у 1981 знявся в спортивній драмі Г'ю Гадсона «Вогняні колісниці», удостоєною «Оскара» в номінації «Найкращий фільм року». У 1986-му на екрани вийшов найвідоміший з фільмів Лонсдейла — екранізація роману Умберто Еко «Ім'я троянди».

У 1990-і роки Майкл Лонсдейл зосередився на роботі театрального режисера і тимчасово мало знімався у кіно. У 1993 році він зіграв французького дипломата у драмі Джеймса Айворі «Під кінець дня» та був номінований на премію «Сезар» за найкращу роль другого плану у мелодрамі Клода Соте «Неллі та пан Арно» (1995).

У 2006 році Майкл Лонсдейл знову знявся у Голлівуді, зігравши роль другого плану у трилері Стівена Спілберга «Мюнхен». У 2007 році відбулася прем'єра біографічної драми Мілоша Формана «Привид Гойї», де Лонсдейл зіграв роль головного інквізитора. У цьому ж році актора знову було номіновано на «Сезара» за роль другого плану у військовій драмі «Людський фактор». У 2009 році Лонсдейл зіграв Теона в історичному фільмі Алехандро Аменабара «Агора», а у 2010 виконав головну роль у релігійній драмі Ксав'є Бовуа «Про людей і богів». Фільм виборов Гран-прі Каннського кінофестивалю а сам Лонсдейл у 2011 році отримав премії «Люм'єр», «Сезар» та премію французької преси «Кришталевий глобус».

Майкл Лонсдейл, будучи віруючою людиною, разом зі своїм другом Домініком Реєм, єпископом Тулонським, став засновником молитовного центру для акторів під назвою Magnificat.