Людвиг I

Добавить новую картинку!
Дата народження:
25.08.1786
Дата смерті:
29.02.1868
Додаткові імена:
Ludwig I. König von Bayern, Людвиг I Баварский, Ludwig I. von Bayern, Ludwig I of Bavaria, Louis I de Bavière, Ludvigs I, Ludwik I Wittelsbach, Ludwig I. (Bayern), Ludwig I of Bavaria, Ludwig I of Bavaria, Liudvikas I (Bavarija),
Категорії:
Король, Принц
Громадянство:
 німець
Кладовище:
Встановіть кладовищі

Людвиґ I (25 серпня 1786 — 29 лютого 1868) — король Баварії з 13 жовтня 1825 до свого зречення 20 березня 1848, з династії Віттельсбахів. Син короля Максиміліана I. Отримав перше ім'я на честь свого заочного хрещеного батька Людовика XVI, короля Франції, повне хрестильне ім'я Людвиг Карл Август.

Ранні роки

Відвідував університети в Ландсгуті і Геттінгені. Рано виявив гарячу любов до літератури, музики та мистецтва. На противагу батькові, він вороже ставився до Наполеона I Бонапарта, але тим не менше в 1806—1809 роках командував Баварською дивізією у війнах проти Прусії та Австрії. Після закінчення війни з Францією Людвиг жив здебільшого у Вюрцбурзі і Ашаффенбурзі, часто здійснюючи поїздки Італією. У цей час він оточив себе гуртком письменників і художників, намагаючись надавати їм заступництво; особливо зблизився із Петер Корнеліусом, Овербеком, Торвальдсеном, згодом — з Каульбахом. У приватному житті був ощадливим, але витрачав величезні гроші на колекції художніх творів, на підтримку театрів тощо. Політичні погляди його тоді відрізнялися деякими лібералізмом. В основу конституції 1818 року було покладено складений ним меморандум.

Початок правління

Після вступу на престол у 1825 році положення преси стало кращим, поліцейські гоніння припинилися. Він переніс університет з Ландсгута до Мюнхена, реорганізував Академію мистецтв. Найбільше прагнув до того, щоб перетворити Мюнхен на «другі Афіни». Він оточив себе художниками і зайнявся будівництвом різних будинків у грецькому та італійському античному стилях. Особливо відома побудована ним Валгалла поблизу Регенсбурга із бюстами всіх знаменитих людей Німеччини, за винятком, однак, Мартіна Лютера і діячів Реформації. Одночасно Людвиг виступив як поет і письменник, але твори його, хоча й розійшлись у кількох виданнях, відрізнялися тільки химерною мовою, що претендувала на архаїчність, і не залишили жодного сліду в німецькій літературі.

Реакція

Палата депутатів не особливо співчутливо дивилася на задуми короля, що вимагали величезних витрат, і тому помірно-ліберальна налаштованість Людвига швидко змінилася різко реакційною. Цьому сприяв і вплив католицького духовенства.

Преса була підпорядкована суворому цензурному статуту 1831 року. Представники демократичних поглядів піддавалися гонінням поліцейськими, арештам і висланню. Корнеліус, природодослідник Окене, філолог Фальмерайер змушені були залишити Баварію. Протестантська релігія, незважаючи на рівноправність сповідань за конституцією, утискалась. Так, протестантським солдатам наказували схиляти коліна перед святими Дарами, а пасторів, які протестували проти цього, кидали у в'язницю. З палатою депутатів йшла систематична боротьба, поки за допомогою поліцейських заходів на виборах не вдалося усунути опозицію.

В області політики романтичні захоплення Людвига позначилися у співчутті грецькому національно-визвольному повстанню. Він погодився на обрання його сина Оттона грецьким королем, що дуже недешево обійшлося баварській скарбниці, яка була змушена підтримувати короля майже збанкрутілої країни.

Нащадки

У 1810 році Людвиг I одружився на Терезі Саксен-Гільдбурггаузенській (1792—1854). Свята, влаштовані на честь весілля, поклали початок свята Октоберфест. Від цього союзу народилося 9 дітей:

  • Максиміліан (1811—1864), король Баварії
  • Матильда (1813—1862), в 1833 вийшла заміж за Людвіга III Гессенського
  • Оттон (1815—1867), король Греції
  • Шарлотта (1816—1817)
  • Луїтпольд (1821—1912), регент Баварії за синів Максиміліана II.
  • Алдегонда (1823—1914), в 1842 вийшла заміж за Франциска V д'Есте
  • Хільдегарда (1825—1864), в 1844 вийшла заміж за Альбрехта, герцога Тешен
  • Олександра (1826—1875)
  • Адальберт (1828—1875)

Лола Монтес

У 1846 році Людвиг I підпав під сильний вплив ірландської авантюристки Елізи Гільберт, що видавала себе за «іспанську танцівницю Лолу Монтес», якій вдалося, як говорили, «перемогти Лойола», тобто повалити клерикальне міністерство Абеля, а потім і помірне міністерство Маурер. Було організовано, так зване, міністерство Лоли, але політична реакція не стала від цього слабшою, хоча і втратила свій клерикальний відтінок.

Загальна ненависть до Людвига виразилася в «Lobgesänge auf König Ludwig» Генріха Гейне, який піддав різкому осміянню і меценатство Людвига, і його поезію, і вплив на нього коханок, і його пієтизм, змішаний з фривольністю. Революційний рух 1848 року змусив Людвига відмовитися від корони на користь сина, Максиміліана II. Лола ж була змушена покинути Європу і виїхала до США. З тих пір колишній король жив приватною особою, присвячуючи себе, як і раніше заступництву мистецтвам. Людвиг І помер у Ніцці, переживши сина, коли вже царював його онук Людвиг II. Кінна статуя його споруджена в Мюнхені в 1862 році ще за його життя.

***

Людвиг I (25 серпня 1786 — 29 лютого 1868) — король Баварії з 13 жовтня 1825 до свого зречення 20 березня 1848, з династії Віттельсбахів. Син короля Максиміліана I. Отримав перше ім'я на честь свого заочного хрещеного батька Людовика XVI, короля Франції, повне хрестильне ім'я Людвиг Карл Август.

Ранні роки

Відвідував університети в Ландсгуті і Геттінгені. Рано виявив гарячу любов до літератури, музики та мистецтва. На противагу батькові, він вороже ставився до Наполеона I Бонапарта, але тим не менше в 1806—1809 роках командував Баварською дивізією у війнах проти Прусії та Австрії. Після закінчення війни з Францією Людвиг жив здебільшого у Вюрцбурзі і Ашаффенбурзі, часто здійснюючи поїздки Італією. У цей час він оточив себе гуртком письменників і художників, намагаючись надавати їм заступництво; особливо зблизився із Петер Корнеліусом, Овербеком, Торвальдсеном, згодом — з Каульбахом. У приватному житті був ощадливим, але витрачав величезні гроші на колекції художніх творів, на підтримку театрів тощо. Політичні погляди його тоді відрізнялися деякими лібералізмом. В основу конституції 1818 року було покладено складений ним меморандум.

Початок правління

Після вступу на престол у 1825 році положення друку стало кращим, поліцейські гоніння припинилися. Він переніс університет з Ландсгута до Мюнхена, реорганізував Академію мистецтв. Більш за все прагнув до того, щоб перетворити Мюнхен під «другі Афіни». Він оточив себе художниками і зайнявся будівництвом різних будинків в грецькому та італійському античному стилях. Особливо відома побудована ним Валгалла поблизу Регенсбурга із бюстами всіх знаменитих людей Німеччини, за винятком, однак, Мартіна Лютера і діячів Реформації. Одночасно Людвиг виступив як поет і письменник, але твори його, хоча й розійшлись у кількох виданнях, відрізнялися тільки химерною мовою, що претендувала на архаїчність, і не залишили жодного сліду в німецькій літературі.

Реакція

Палата депутатів не особливо співчутливо дивилася на задуми короля, що вимагали величезних витрат, і тому помірно-ліберальна налаштованість Людвига швидко змінилася різко реакційною. Цьому сприяв і вплив католицького духовенства.

Друк був підпорядкований суворому цензурному статуту 1831 року. Представники демократичних поглядів піддавалися гонінням поліцейськими, арештам і висланню. Корнеліус, природодослідник Окене, філолог Фальмерайер змушені були залишити Баварію. Протестантська релігія, незважаючи на рівноправність сповідань за конституцією, утискалась. Так, протестантським солдатам наказували схиляти коліна перед святими Дарами, а пасторів, які протестували проти цього, кидали у в'язницю. З палатою депутатів йшла систематична боротьба, поки за допомогою поліцейських заходів на виборах не вдалося усунути опозицію.

В області політики романтичні захоплення Людвига позначилися у співчутті грецькому національно-визвольному повстанню. Він погодився на обрання його сина Оттона грецьким королем, що дуже недешево обійшлося баварській скарбниці, яка була змушена підтримувати короля майже збанкрутілої країни.

Нащадки

У 1810 році Людвиг I одружився на Терезі Саксен-Гільдбурггаузенській (1792—1854). Свята, влаштовані на честь весілля, поклали початок свята Октоберфест. Від цього союзу народилося 9 дітей:

  • Максиміліан (1811—1864), король Баварії
  • Матильда (1813—1862), в 1833 вийшла заміж за Людвіга III Гессенського
  • Оттон (1815—1867), король Греції
  • Шарлотта (1816—1817)
  • Луїтпольд (1821—1912), регент Баварії за синів Максиміліана II.
  • Алдегонда (1823—1914), в 1842 вийшла заміж за Франциска V д'Есте
  • Хільдегарда (1825—1864), в 1844 вийшла заміж за Альбрехта, герцога Тешен
  • Олександра (1826—1875)
  • Адальберт (1828—1875)

Лола Монтес

У 1846 році Людвиг I підпав під сильний вплив ірландської авантюристки Елізи Гільберт, що видавала себе за «іспанську танцівницю Лолу Монтес», якій вдалося, як говорили, «перемогти Лойола», тобто повалити клерикальне міністерство Абеля, а потім і помірне міністерство Маурер. Було організовано, так зване, міністерство Лоли, але політична реакція не стала від цього слабшою, хоча і втратила свій клерикальний відтінок.

Загальна ненависть до Людвига виразилася в «Lobgesänge auf König Ludwig» Генріха Гейне, який піддав різкому осміянню і меценатство Людвига, і його поезію, і вплив на нього коханок, і його пієтизм, змішаний з фривольністю. Революційний рух 1848 року змусив Людвига відмовитися від корони на користь сина, Максиміліана II. Лола ж була змушена покинути Європу і виїхала до США. З тих пір колишній король жив приватною особою, присвячуючи себе, як і раніше заступництву мистецтвам. Людвиг І помер у Ніцці, переживши сина, коли вже царював його онук Людвиг II. Кінна статуя його споруджена в Мюнхені в 1862 році ще за його життя.

Джерело: wikipedia.org

Місця

Зображень Назва Тип відносин З До Опис Мови
1TheresienwieseTheresienwiese00.00.1810en
2TheresienwieseTheresienwiese00.00.1810en
3TheresienwieseTheresienwiese00.00.1810en

    loading...

        Відносини

        Iм'я зв'язокТип відносинДата народженняДата смертіОпис
        1Максимилиан IМаксимилиан IБатько27.05.175613.10.1825
        2Августа Вильгельмина Мария Гессен-ДармштадтскаяАвгуста Вильгельмина Мария Гессен-ДармштадтскаяМама14.04.176530.03.1796
        3Prince AdalbertPrince AdalbertСин19.07.182821.09.1875
        4Матильда Каролина БаварскаяМатильда Каролина БаварскаяДочка30.08.181325.05.1862
        5Августа Амалия БаварскаяАвгуста Амалия БаварскаяСестра21.06.178813.05.1851
        6Тереза Саксен-ГільдбурггаузенськаТереза Саксен-ГільдбурггаузенськаДружина08.07.179226.10.1854
        7Максиміліан  ЛейхтенберзькийМаксиміліан ЛейхтенберзькийПлемінник02.10.181701.11.1852
        8Ludwig IIILudwig IIIЗять09.06.180613.06.1877
        9Ежен  БогарнеЕжен БогарнеШурин03.09.178121.02.1824
        10Prince Ludwig Ferdinand of BavariaPrince Ludwig Ferdinand of BavariaВнук22.10.185923.11.1949
        11Prince Ferdinand  of BavariaPrince Ferdinand of BavariaВнук10.05.188405.10.1958
        12Георгий БагратионГеоргий БагратионНащадок22.02.194416.01.2008
        13Мария де лас Мерседес  Баварская и БурбонМария де лас Мерседес Баварская и БурбонНащадок03.10.191111.09.1953
        Ключові слова