Леопольд Фіґль, нім. Leopold Figl (2 жовтня 1902, Руст, Нижня Австрія — 9 травня 1965, Відень) — австрійський політик, член АНП, Федеральний канцлер Австрії у 1945—1953 роках.

Біографія

З 1931 — віце-голова Фермерської ліги Нижньої Австрії, з 1933 — голова. За режиму Дольфуса увійшов до складу федеральної ради з економічної політики. Після аншлюсу заарештований та відправлений до концтабору Дахау, в травні 1943 звільнений, працював нафтовим інженером, в жовтні 1944 року знову заарештований, відправлений до Маутгаузену й у лютому 1945 року приречений до страти за «державну зраду». Того ж року звільнений радянськими військами, організовував постачання жителів Відня продовольством. 14 квітня 1945 відновив Фермерську лігу й 17 квітня увійшов разом з нею до складу створеної АНП, став її віце-головою. 27 квітня став в. о. канцлера Нижньої Австрії й віце-канцлером.

Після проведення у грудні того ж року вільних парламентських виборів, на яких АНП здобула переконливу перемогу, сформував велику коаліцію із СПА, що проіснувала до 1966 року, і став Федеральним канцлером. 26 листопада 1953 Фігль пішов з посту канцлера і став міністром закордонних справ Австрії в уряді Юліуса Рааба, підписавши у цій якості Декларацію про незалежність Австрії. У 1959 році за підсумками парламентських виборів, що збільшили представництво соціалістів, новим міністром закордонних справ став член СПА Бруно Крайський. Фіґль був обраний головою нижньої палати парламенту (Національрат), а з 1962 став канцлером рідної Нижньої Австрії, займаючи цей пост до січня 1965.