Жаботинський Леонід Іванович (28 січня 1938, Краснопілля, Краснопільського району Харківської області (зараз Сумської) — 14 січня 2016, Запоріжжя, Україна) — радянський спортсмен, важкоатлет, дворазовий абсолютний олімпійський чемпіон з важкої атлетики в суперважкій ваговій категорії (1964, 1968), чотириразовий чемпіон світу (1964-66, 1968) і дворазовий чемпіон Європи (1966, 1968), неодноразовий рекордсмен світу (1963—1974), П'ятиразовий чемпіон СРСР, прапороносець команди СРСР на відкритті Олімпійських Ігор 1968 року та закритті Олімпійських Ігор 1964 і 1968 років. Автор книги «Сталь і серце».

За спортивну кар'єру встановив 17 світових рекордів.

Леонід Жаботинський народився 28 січня 1938 року в Краснопіллі Сумської області.

Довгий час жив у Запоріжжі і нині називає його своїм рідним містом.

До важкої атлетики Л. Жаботинський прийшов з легкої атлетики (штовхання ядра).

5 серпня 1962 на змаганнях VIII всесвітнього фестивалю молоді й студентів у Хельсінкі Жаботинський переміг у важкій вазі, піднявши у сумі 480 кг.

2 серпня 1963 на Спартакіаді народів СРСР український важкоатлет Л.Жаботинський встановив світовий рекорд, піднявши у ривку 165 кг.

24 березня 1964 на змаганнях у Москві встановив світовий рекорд у ривку, показавши результат 168,5 кг, та поштовху −213 кг; встановив рекорд світу у класичному триборстві, показавши результат 560 кг. 20 жовтня в Токіо (Японія) на олімпійських змаганнях Жаботинський завоював золоту медаль серед важкоатлетів з результатом 572,5 кг та встановив новий світовий рекорд у поштовху штанги, показавши результат 217,5 кг.

Тривалий час майбутній рекордсмен боровся за першість у радянській команді з Ю. Власовим, поки врешті не переміг. Крапку в їхньому протистоянні булу поставлено 18 жовтня 1964 року в Токіо, коли Ю. Власов визнав свою поразку (був другим у сумі триборства).

Член КПРС с 1964 року. В одному з інтерв'ю сповістив, що за свого навчителя вважає Давида Ехта.

Освіта

• Харківський педагогічний інститут
• Одеське артилерійське училище імені Фрунзе
• офіцер ВПС.

З професійного спорту пішов у середині сімдесятих.

• 1975 року Жаботинський переїхав до Москви, працював старшим офіцером спорткомітету Міністерства оборони СРСР, тренером збірної команди Збройних сил.
• З 1987 до 1991 року служив військовим радником з питань спорту на Мадагаскарі.
• Потім працював проректором Московського інституту підприємництва і права. В інтерв'ю 2010-х років названий «генерал-майором», «генералом ФСБ».

Мав двох синів Руслана й Вілена, які нині живуть у Запоріжжі.

Цікаві факти

• Жаботинський був кумиром юного Арнольда Шварценеггера. Під час візиту Жаботинського в США на запрошення Шварценеггера Арнольд йому сказав:

  «З самого дитинства я за тебе вболівав. Навіть під час токійської Олімпіади, хоча там виступали Шеманскі і Губнер. За них теж, звичайно, переживав, але мені чомусь хотілося, щоб виграв ти …»

• Щорічно в Запоріжжі проводяться турніри на призи Леоніда Жаботинського.

Громадські нагороди

• Почесний громадянин міст Запоріжжя, Суец