Лео́н Стані́слав Нє́мчик (пол. Leon Stanisław Niemczyk; *15 грудня 1923, Варшава — †29 листопада 2006, Лодзь) — один із найвидатніших польских акторів театру та кіно.

Українському глядачу відомий роллю у польсько-радянському фільмі «Академія пана Ляпки».

У часи Другої світової війни майбутній актор брав активну участь у діяльності Руху Опору. Служив у 444 батальйоні Третьої армії США генерала Джорджа Паттона. Після закінчення Другої світової війни він якийсь час служив в американському секторі окупованої Німеччини, потім повернувся до Польщі. При спробі утекти з країни його заарештували, потрапив у в'язницю. Нємчик був відомий як критик комуністичного режиму, що, на думку його колег, закрило йому дорогу до великих ролей.

У післявоєнний час працював у Пересувному театрі музичної комедії (Objazdowy Teatr Komedii Muzycznej) у Варшаві (1948). Акторську освіту здобув Державній вищій акторській школі (нині Театральна академія ім. Олекскандра Зельверовича) у Варшаві, де у 1952-му році склав випускні іспити.

У послужному списку артиста гра у таких театрах: Театр «Узбережжя» (Teatr Wybrzeże) у Ґданську — 1949 р., з 1950-го три роки виступав у Театрі Поморської землі (Teatr Ziemi Pomorskiej) у Бидґощі та у період між 1953–1979 у Загальному театрі (Teatr Powszechny) Лодзя. З 1979 року зосередився більше на роботі у кіно.

Леон Нємчик був дуже продуктивним актором. За приблизно 50 років роботи у кіно зіграв більш ніж у 400 польських фільмах та 150 фільмах німецького, французького, чехословацького, югославського виробництва. Найвідомішими кінороботами актора є «Потяг (інша назва „Загадковий пасажир“)» режисера Єжи Кавалеровича, одна з головних ролей у номінованому на Оскар фільмі «Ніж у воді» Романа Полянського, досить відомий у радянські часи фільм «Хрестоносці» та «Рукопис, знайдений у Сарагосі». Розглядав усі пропозиції на гру та не цурався навіть епізодичних ролей.

Леон Нємчик залишив помітний слід у німецькому кінематографі. Актор був тісно пов'язаний з кіностудією ДЕФА (Deutsche Film-Aktiengesellschaft) у НДР, зігравши у понад 100 фільмах.

У 1998 році актор удостоївся власної зірки на «Алеї зірок» у м. Лодзь.

Одна з останніх робіт Нємчика в кіно — епізод у фільмі «Внутрішня імперія» («Inland Empire») Девіда Лінча. Під час роботи над цією картиною актор дізнався про смертельний діагноз — рак легенів.

Був братом Людвіга (солдат Армії Крайової) та Вацлава Нємчиків, дядьком краківського письменника і художника Кшиштофа Нємчика та акторки Моніки Нємчик. Двічі був одружений, від першого шлюбу є донька Моніка.

Вибрана Фільмографія

• Справа пілота Мареша/ Sprawa pilota Maresza (1956)
• Eroica. Symfonia bohaterska w dwóch częściach (1958)
• База мертвих людей/ Baza ludzi umarłych (1958)
• Потяг (Загадковий пасажир)/ Pociąg (1959), у ролі Єжи
• Хрестоносці/ Krzyżacy (1960)
• Ніж у воді/ Nóż w wodzie (1961) — номінація на Оскар за найкращий фільм іноземною мовою
• Odwiedziny prezydenta (1961), у ролі Вітольда
• Agnieszka 46 (1964)
• Рукопис, знайдений у Сарагосі/ Rękopis znaleziony w Saragossie (1964)
• Sposób bycia (1965), у ролі Владека Горного
• Znaki na drodze (1969)
• Прийом на 10 осіб плюс ще на три/ Przyjęcie na dziesięć osób plus trzy (1973)
• Потоп/ Potop (1974), у ролі Карла Х Густава
• Невидима камера/ Niewidzialna kamera (телесеріал) (1973–1979), кіностудія ДЕФА
• За власним бажанням/ Na własną prośbę (1980), у ролі Стельмашка
• Ва-банк/ Vabank (1981), у ролі ювеліра
• Wielki Szu (1982)
• Академія пана Ляпки/ Akademia Pana Kleksa (1984), у ролі Філіпа Голажа
• Mokry szmal (1985)
• Лебедина пісня/ Łabędzi śpiew (1988), у ролі генерала Еміля Августа Фільдорфа
• Pan Samochodzik i praskie tajemnice (1989), у ролі Боба Сміта
• Łowca. Ostatnie starcie (1993)
• Дерева/ Drzewa (1995), у ролі Професора
• Містечко/ Miasteczko (телесеріал) (1999–2000)
• Poranek kojota (2001)
• Po sezonie (2006)
• Ranczo (телесеріал) (2006–2009)

Цікаві факти

• У деяких газетах та біографіях міститься неправдива інформація про нібито шість шлюбів актора.
• Полюбляв футбол та був уболівальником футбольного клубу «ЛКС Лодзь» (ŁKS Łódź).

Нагороди

• 1969 — Державна нагорода НДР за найкращу роль року у фільмі «Час кохати» (Zeit zu leben)
• 1999 — відзнака «Кавалер Ордену Відродження Польщі» (Krzyż Kawalerski Orderu Odrodzenia Polski)
• 2002 — нагорода «Золота Жаба» на 10 Міжнародному фестивалі кіноакторської майстерності у м. Лодзь
• 2004 — спеціальна телевізійна нагорода «Телекамера 2004» — «Złote Spinki» (Золоті Запонки)
• 2007 — Польська кінонагорода «Орел» в категорії «Найкраща головна чоловіча роль»