Гавро Лайош (Людвиг) Матвійович (нар. 28 грудня 1894, Брашов, Австро-Угорщина — † 23 травня 1938) — військовий діяч, комбриг, угорський інтернаціоналіст, активний учасник Громадянської війни в Росії.

Біографія

Народився в м. Брашов (нині місто в Румунії; тоді в складі Австро-Угорщини) в шахтарській сім'ї. Угорець за походженням. З 1912 — член соціал-демократичної партії. Засуджений до страти за революційну та політичну агітацію, вирок замінено відправленням у штрафну роту.

Під час Першої світової війни воював на сербському та італійському фронтах, прапорщик 32-го гонведського полку австро-угорської армії. 22 травня 1916 потрапив у російський полон; від 1916 до січня 1917 перебував у таборах під Саратовом та у м. Вольськ (нині місто Саратовської обл., РФ). Від червня 1917 — член РСДРП(б), брав участь у формуванні загонів з іноз. громадян, зокрема угорців, для участі в громадян. війні. Зблизився з іншими угорськими соціал-демократами — Мате Залкою, Тібором Самуелі. 1918 — командир 1-го Астраханського полку інтернаціоналістів, комендант м. Астрахань

Від березня 1919 р. — в Україні, командир 3-го Київського стрілецького інтерполку, член угорської групи Федерації іноземних комуністів у Києві, пізніше командував 173-ю бригадою, брав участь у боях з військами А. Денікіна під час визволення Києва, кілька місяців був військовим комендантом Києва. Воював на польсько-радянському фронті (див. Польсько-радянська війна 1920). Після закінчення війни — київ. губернський військовий комісар, начальник Всевобучу України та Криму, пом. команд. військами Українського військового округу. 1924-26 — на підпільній партійній роботі в Болгарії. Засуджений до страти, але втік з-під арешту.

Від 1926 до жовтня 1928 — на дипломатичній роботі, керуючий Генеральним консульством СРСР в м. Урумчі (Зх. Китай). Слухач міжнародної Ленінської школи та Особливої групи Червонопрапорної військ. акад. РСЧА ім. М.Фрунзе. Від квітня 1931 — командир 50-ї стрілецької дивізії, потім — командир 92-ї Далекосхідної стрілецької дивізії.

Нагороджений двома орденами Червоного Прапора (1919, 1924).

Арештований 1937, звинувачений у шпигунстві, проходив у справі маршала В. Блюхера. Страчений за наказом «трійки». Його образ послужив угорському письменнику Мате Залка прототипом головного героя оповідання «Безсмертя» та роману «Комети повертаються».

Дочка Мате Залки, заслужений працівник культури РСФСР Наталія Залка припускала, що Лайош Гавро не був страчений у 1930-х роках. У 1955 році дружина Лайоша Гавро отримала листа, в якому повідомлялося, що той живий і сподівається на реабілітацію. Пізніше його начебто бачили 1959 року в одному з санаторіїв: із спотвореною зовнішністю, без ноги, без ока, з покаліченою рукою. Однак усі спроби знайти його залишилися безрезультатними.

Факти

На честь Лайоша Гавро у 1970 році названо вулицю в Києві (район Оболонь).