Костянтин Меркурійович Ситник (*3 червня 1926, Луганськ — 22 липня 2017, Київ) — ботанік, фізіолог рослин родом з Луганська, дійсний член АН УРСР (з 1973; з 1974 її віце-президент), Почесний директор Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, голова Комісії НАН України з розробки наукової спадщини академіка В. І. Вернадського, академік НАН України. Член Українського ботанічного товариства, почесний член Російського товариства фізіологів рослин. Почесний громадянин Луганська. Член ЦК КПУ у 1981 — 1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 10-11-го скликань. Голова Верховної Ради Української РСР Х скликання.

Біографія

Народився 3 червня 1926 в м. Луганську. Закінчив Луганський педагогічний інститут (1945—1949), факультет природознавства, «Хімія і природознавство»; у 1949—50 рр. — асистент кафедри зоології Луганського педагогічного інституту, працював під керівництвом відомого краєзнавця Івана Сахна. Член ВКП(б) з 1951 року.

Наукова діяльність

• У 1950—53 рр. — аспірант, у 1953-58 рр. — молодший науковий працівник, у 1958—60 рр. — старший науковий працівник, у 1960—79 рр. — завідувач відділу фізіології рослин, з 1970 — директор Інституту ботаніки АНУ.
• У 1953-56 рр. — науковий працівник-консультант науково-організаційного відділу, у 1957-60 рр. — заступник головного наукового секретаря, у 1962-66 рр. — начальник науково-організаційного відділу, у 1966-70 рр. — головний науковий секретар, у 1972-74 рр. — академік-секретар Відділення загальної біології, у 1974—1988 рр. — віце-президент АН УРСР.
• З 1967 — головний редактор «Українського Ботанічного журналу». Тепер — член редколегії видання.
• 1967 — Доктор біологічних наук, професор (1967),
• 1973 — академік НАНУ (Відділення загальної біології, ботаніка), президент Українського ботанічного товариства; голова експертної ради ВАК України; голова Всеукраїнської екологічної ліги.

Під безпосереднім керівництвом та особистої участі Ситника в 70-ті роки XX століття були започатковані дослідження з біо- та хемосистематики рослин, закладено основи для подальшого розвитку генетичної та клітинної інженерії рослин в Україні.

Виступав з критикою уявлень про існування фітогормонів, підтримував погляди Лисенка Т. Д. Пізніше точку зору на ці питання змінив.

Політична діяльність

Був членом ЦК Компартії України (1981—1990).

Обирався депутатом Верховної Ради УРСР X та XI скликань, був Головою Верховної Ради УРСР Х скликання.

• 02.1996 — 05.1999 — член Політради, з 11.1998—05.99 — член політвиконкому НДП.
• 03.1998 — 04.2002 Народний депутат України 3 скликання від НДП, № 17 в списку. Член фракції НДП (05.1998—06.99), позафракційний (06.1999—01.2000), член групи «Незалежні» (01.—03.2000); голова підкомітету з питань науки і технологій Комітету з питань науки і освіти (з 07.1998).
• 12.1999 — 04.2002 — Голова Ради старійшин Української народної партії «Собор»
• З 12.2001 — член ради "Громадської ініціативи «Форум національного порятунку», член Міжвідомчої ради з питань новітніх біотехнологій (з 12.2001).
• 04.2002 — 04.2006 Народний депутат України 4 скликання з від блоку Ю. Тимошенко, № 20 в списку. Голова підкомітету з питань науки і інноваційної діяльності Комітету з питань науки і освіти.

Наукові праці

Автор (співавтор) понад 400 наукових праць в галузі фізіології рослин, екології, космічної біології, зокрема співавтор книг:

• «Молекулярные механизмы клетки» (1969),
• «Физиология корня» (1972),
• «Життя зеленого листка» (1973),
• «Біологічний словник» (1974, 1986, за ред.),
• «Довідник з біології» (1978; 1979, 1981, 1985 — рос.; за ред.),
• «Физиология листа» (1978, за ред.),
• «Микола Григорович Холодний» (1979),
• «Микроорганизмы в космическом полете» (1983, за ред.),
• «Клеточная инженерия растений» (1984),
• «В. И. Вернадский. Жизнь и деятельность на Украине» (1984, 1988),
• «Морфогенез архегониат» (1985),
• «Ботанические тетради» (1986),
• «Биосфера. Экология. Охрана природы: Справочное пособие» (1987, за ред.),
• «Методологические проблемы интеграции ботанических наук» (1987),
• «Словарь-справочник по экологии» (1994, відповід. ред.) та ін.
• кандидатська дисертація «Вплив умов живлення і водопостачання на ріст і фізіологічні процеси в лимоні» (1955);
• докторська дисертація «Ріст і взаємодія органів рослин» (1966).

Громадська діяльність

Член редколегії журналів «Український ботанічний журнал», «Экология и ноосферология», «Вісника Харківського національного аграрного університету» (Серія: біологія), «Физиология растений» (Росія), «Ботанического журнала» (Росія), Голова спеціалізованої вченої ради по захисту докторських дисертацій за спеціальностями «ботаніка» і «мікологія».

Відзнаки і нагороди

За наукову, політичну та громадську діяльність Костянтин Ситник відзначений багатьма високими урядовими нагородами.

• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (3 червня 2006) — за визначний особистий внесок у становлення та розвиток вітчизняної науки, багаторічну плідну законотворчу і громадсько-політичну діяльність
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (17 квітня 1998) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою в розвитку фундаментальної науки, формування національної школи космічної біології та активну громадську діяльність
• Нагороджений орденами Леніна (1986), Трудового Червоного Прапора (1971), Жовтневої революції (1976).

Він є лауреатом Державних премій СРСР та України в галузі науки і техніки та премії ім. М. Г. Холодного (1979), нагороджений медаллю «В память 1500-летия Киева». За внесок у розбудову української держави нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України.

Родина

Сини: Сергій (1952) — біолог, с.н.п., Ін-т фізіології рослин НАНУ; Микола (1960) — журналіст (Микола Вересень), онуки: Олександра (1981); Романа (1999).

Смерть

Помер 22 липня 2017 року у Києві.