Казимир Ян Павло Сапєга (біл. Казімер Ян Павал Сапега, пол. Kazimierz Jan Paweł Sapieha; 1637 / 1638 / бл. 1642 — 13 березня 1720, Гродно) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського, герба Лис.

Найстарший син великого гетьмана литовського Павла Яна Сапєги (бл. 1610–1665) і його другої дружини Анни Барбари Копец (? —1707). За версією ПСБ, дата народження бл. 1638 року — хибна, бо батьки уклали шлюб на межі 1641-42 років. Хресним батьком був Казимир Леон Сапега. В 1648 році батько брав його на виборний сейм, поставив його підпис від Вітебського воєводства. У вересні 1657 року виїхав для навчання до Ґрацу. Тут 1658 року був публічно ображений цісарським офіцером, через це стосунки батька з віденським двором охололи. 20 липня 1661 року Ян ІІ надав йому посаду підстолія литовського, бо хотів отримати підтримку батька — опозиціонера щодо двору короля. Наприкінці 1660 виїхав для подальшого навчання, 9 січня 1661 року записався з титулом старости брест-литовського.

Під час виборів короля 1674 року критикував Михайла Казимира Паца за зловживання та дефродацію громадських фундушів, погрожуавав покинути службу у війську ВКЛ, перейти на службу до коронного війська. Віддав голос за кандидатуру Яна Собеського. За це отримав з французької каси 13000 ліврів та підтримку нового короля в суперечці Сапіг з Пацами. Брав участь в осінній кампанії 1674 року в Україні, після відходу частини війська ВКЛ на чолі з М. К. Пацом залишився з власними коругвами в таборі під Брацлавом.

З 1684 року в опозиції до Яна ІІІ Собеського через отримання гегемонії Сапіг у ВКЛ, різне бачення політики. На раді сенату 29 вересня 1684 року між Жванцем та Хотином запропонував сейму розглянути питання, чи має король прияйняти запропоноване цісарем посередництво в конфлікті між Францією та Іспанією-Австрією. 11 жовтня 1684 брав участь в битві під Кам'янцем. Брав участь в радах сенату 1684 року: 22 жовтня — під Чортковом, 26-27 жовтня — під Незбродами. Планував особисто взяти участь в молдавській кампанії 1686 року, потім відмовився, вислав загін на чолі з Юзефом Богуславом Слушкою, через що був розкритикований королем на раді сенату у Львові в грудні 1686 року. Брав участь в переможній битві з татарами 18 серпня 1688 року біля Кам'янця, де командував лівим крилом. 13 вересня на військовій раді в таборі під Бучачем не підтримав плановану королем виправу на Молдавію.

Королю була необхідною підтримка Сапігів в справі відбирання маєтків Людвіки Кароліни Радзивіллівної (†20.03.1695), яка, розірвавши зашлюбини з королевичем Якубом, 10 серпня 1688 року уклала шлюб з Карлом Філіпом Нойбурзьким. Для цього він вислав до Бучача Станіслава Антонія Щуку, але К. Я. Сапега віддав перевагу заочним перемовинам з королем. Остаточно став на сторону Карла Філіпа Нойбурзького, за що отримав 60000 талерів. На сеймі 1688-89 років його люди протидіяли будь-яким планам короля, зокрема, взяти нойбурзькі фортеці силою військ.

У Громадянську війну 1696–1702 років у Великому князівстві Литовському став на чолі роду Сапігів, за їх домінуюче панування в країні. Після смерті короля був одним з претендентів на руку Марії Казимири. 18 листопада 1700 зазнав поразки у битві під Алкенікамі від великолитовської шляхти, якою командував Михайло Сервацій Вишневецький.

Помер близько опівночі 13-14 березня 1720 року в Гродно під час зворотньої дороги з сейму. Був похований 3 квітня 1720 в княжій усипальниці у Березі-Картузькій.

Мав важливі державні пости у Великому князівстві Литовському:

• чашник литовський (з 1659 року),
• підстолій литовський (з 1661),
• підскарбій надвірний литовський (з 1661),
• воєвода полоцький (бл. 1670 — 1681),
• польний гетьман литовський (1681–1682),
• староста жмудський (можливо, з 1681/82)
• воєвода віленський (у 1682–1707), отримав перед 22 травня 1682 року водночас з обіцянкою посади великого гетьмана литовського
• староста брестський,
• великий гетьман литовський (у 1682–1703 і 1707–1708); номінацію отримав 15 лютого 1683 року.
• староста борисовський, 18 червня 1667 року відступив тесть
• староста оникшинський; 10 жовтня 1669 року відступила теща, згода короля 15 квітня 1670 року; 16 червня 1708 року відступив сину Юрію
• староста бобруйський з 1686 року
• староста здзитівський (Слонімський повіт), 1687 року отримав від матері.

Власність, фундації

Хресний батько записав йому значну частину своїх величезних маєтків, зокрема, Бяроза, Чорнобиль та ін.[4]

Родина

Був одружений тричі: 1) Христина Барбара Глібович, з 1667 року (1647 −1695, дочка Юрія Глібовича), під його впливом в 1668 році перейшла з кальвінського обряду на католицький; разом з нею в 1676 році фундували кляштор домініканців в Заславі . Діти:

• Єжи Станіслав (бл. 1668–1732) — стольник литовський, воєвода трокскій, воєвода Мстиславській
• Міхал Францішек (бл. 1670–1700) — конюший литовський, генерал артилерії литовської, староста Ошмянського, князь Священної Римської імперії (1700)
• Олександр Павло (1641–1734) — чашник литовський, маршалок надвірний литовський, маршалок великий литовський
• Катаржина Схоластика (? −1720) — дружина Стефана Миколая Браницького, мати Яна Клеменса Браницького

2) Тереза Корвін-Госевська, з 1702/03 року (? −1708)

3) Антонія Сибілла Вальдштейна-Арнау, до 1711 року (? −1779) графиня