Катерина Вікторівна Гандзюк (17 червня 1985, Херсон, Українська РСР — 4 листопада2018, Київ, Україна) — депутат Херсонської обласної ради V скликання та Херсонської міської ради VI скликання, в.о. керуючого справами виконавчого комітету Херсонської міської ради, радниця херсонського міського голови, національна волонтерка ООН, аспірантка Національної академії державного управління при Президентові України, громадська активістка у сфері доступу до публічної інформації, координаторка Центру політичних студій та аналітики в Херсонській області.

Напад на неї та неможливість знайти замовників спричинили всеукраїнську акцію «Хто замовив Катю Гандзюк?» — дописи, графіті та банери цього змісту з'явилися на сторінках соцмереж, стінах будинків і трибунах стадіонів України.

Зміст

Життєпис

Народилася 17 червня 1985 року у місті Херсон в Українській РСР. З 2002 по 2006 рік навчалася у Херсонському державному університеті. У 2008 році закінчила Київський національний економічний університет. У 2016 році — Національну академію державного управління при Президентові України.

Громадська та політична діяльність

З 2003 року активістка партії «Батьківщина». Очолювала обласну громадську організацію «Батьківщина молода».

У 2004 активна учасниця Помаранчевої революції.

У 2006 році обрана депутатом Херсонської облради від БЮТ.

У 2012 році стала співзасновницею Агенції громадянської журналістики «МОСТ» та сайту most.ks.ua. Сайт став майданчиком, що висвітлював проблеми місцевої політики, а пізніше став єдиним у регіоні ЗМІ, що сконцентрувався на моніторингу державних закупівель та витрачанні публічних фінансів. Команда Агенції громадянської журналістики «МОСТ» займалася антикорупційними та моніторинговими дослідженнями на Херсонщині.

З 2012 року, працюючи у проекті «Молоді футбольні волонтери: Спорт і волонтерство для Цілей розвитку тисячоліття» ПРООН, займалася розвитком спорту у сільських районах Херсонщини, працюючи із школярами та шкільними вчителями фізкультури.

Активна учасниця Євромайдану в Херсоні. Активно протистояла спробам розпочати у Херсоні «руску весну».

Після анексії Криму та початку війни на Донбасі, опікувалася вимушеними переселенцями. Працюючи помічником із питань правового захисту Управління Верховного комісара ООН у справах біженців у Херсонській області, започаткувала волонтерський рух по збору грошей для придбання взуття дітям переселенців.

У травні 2014 року Катерину було обрано депутатом Херсонської міської ради за списком політичної партії «Батьківщина».

У вересні 2015 року була виключена з лав політичної партії ВО «Батьківщина».

З 2016 року входить до волонтерської групи Itchy Trigger Finger Ukrainians, що займається розробкою та розповсюдженням патріотичної зовнішньої реклами, спрямованої для мешканців окупованого Криму.

З огляду на активну життєву позицію, протягом тривалого часу Катерина Гандзюк перебувала в системному конфлікті з проросійськими силами регіону, серед яких організація «Украинский выбор» Віктора Медведчука, КПУ, КОБ, Рух Екстериторіальних Громад.

З 2017 року в конфлікт Гандзюк з проросійськими силами регіону було втягнуто правоохоронців, які відверто підтримували, охороняли та надавали організаційну допомогу сепаратистським рухам Херсонщини. Зокрема, Катерина Гандзюк відкрито і неодноразово заявляла про свавілля організатора «русских пробежек» в Херсоні Кирила Стремоусова. Останній у грудні 2017 став очільником Соцпартії у Херсонській області і координує свою діяльність з очільником партії Іллею Кивою. Стремоусов влаштовував сутички і провокації під час засідань сесії Херсонської міської ради. В ході сутичок Стремоусов застосував фізичну силу до поліцейських, на що правоохоронці не реагували. Також Стремоусов організовував популістські мітинги з метою викликати недовіру до органів державно влади і місцевого самоврядування.

2 грудня 2017 року активісти в Херсоні зірвали лекцію депутата Миколаївської обласної ради Максима Невінчаного, який також є головою Миколаївської територіального ради громадської організації «Український вибір». Серед вуличних протестувальників була помічена і Катерина Гандзюк, яка розкритикувала дії херсонської поліції.

Катерина Гандзюк також мала конфлікт з начальником Управління захисту економіки в Херсонській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Артемом Антощуком. 

14 вересня 2017 року вона звинуватила його в корупції і вимаганні. Антощук подав позов проти Гандзюк про захист честі і гідності, який був частково задоволений. Внаслідок гучного медіаскандалу Антощук втратив посаду.

У квітні 2018 року Катерина Гандзюк оприлюднила інформацію про те, що майже 200 «журналістів» з підробними посвідченнями отримали в обласній поліції дозволи на володіння травматичною та газовою зброєю у 2014—2018 роках.

Катерина Гандзюк активно сприяла відродженню футбольного клубу «Кристал» у Херсоні, після того як він припинив своє професійне існування в 2017 році. У межах своїх повноважень допомагала розвитку не тільки самої футбольної команди, а й також розвитку фан-руху «Кристалу» в місті.

Професійна діяльність

• 2006 — ГО «Ейдос» (Центр політичних студій та аналітики), менеджер проектів, голова регіонального відділення у Херсоні
• 2008 — Інститут психології, соціології та історії Херсонського державного університету, керівник групи практики
• 2008—2012 — спеціаліст Молодіжного центру праці при управлінні молоді та спорту Херсонської обласної державної адміністрації.
• 2011—2012 — менеджер проектів Фундації підтримки громадянської активності
• 2012 — спеціаліст із розвитку волонтерства серед молоді Фонду Народонаселення ООН в Україні
• 2012—2016 — член програмної ради «Демократична практика» Міжнародного фонду «Відродження»
• 2014 — старший помічник із питань правового захисту Управління Верховного комісара ООН у справах біженців у Херсонській області
• 2015 — консультант проекту Міжнародної організації з міграції в Херсоні
• листопад 2016 — призначена в.о. керуючої справами виконавчого комітету Херсонської міської ради.

Напад на Гандзюк

31 липня 2018 року, близько 8:30 невідомий облив Катерину Гандзюк концентрованою сульфатною кислотою. Напад стався біля будинку, де мешкала політик, в той час, коли вона йшла на роботу.

Катерину Гандзюк доставили у реанімаційне відділення обласної лікарні у шоковому стані. Опіки склали понад 30 % тіла. Кислота потрапила жінці на спину, голову, руку, а також в око.

Спочатку кримінальну справу було відкрито за ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України(хуліганство), згодом злочин перекваліфікували на умисні тяжкі тілесні ушкодження, вчинені з метою залякування потерпілого (ч. 2 ст. 121). Згодом справу перекваліфікували на «замах на вбивство з особливою жорстокістю».

1 серпня Катерину Гандзюк санітарним бортом терміново доправили до Києва та надали державну охорону.

Через недовіру до херсонської поліції і підозри у її причетність до нападу, Гандзюк відмовилась від співпраці з ними. Натомість, 2 серпня вона дала свідчення оперативникам Департаменту стратегічних розслідувань (ДСР), які відвідали Гандзюк за місцем лікування у Київському опіковому центрі.

Станом на 5 серпня 2018 пошуки нападника тривали. Складено фоторобот нападника та оголошено нагороду за будь-яку інформацію, яка дозволить його ідентифікувати.  Генеральний прокурор України Юрій Луценко взяв під особистий контроль кримінальне провадження за фактом нападу на Катерину Гандзюк. Найімовірнішою причиною нападу вважають публічну діяльність Гандзюк.

17 серпня 2018 року затримано двох громадян України, які за версією слідства є співучасниками організації замаху — Володимира Васяновича та Сергія Торбіна. Прокурор зазначив, що на них як співучасників замаху на Гандзюк вказують свідчення інших учасників справи — Горбунова й Вишневського. Усі виконавці є колишніми учасниками війни на Донбасі, розвідниками п'ятого батальйону Української добровольчої армії.

Херсонський міський суд 21 серпня 2018 року ухвалив рішення про тримання під вартою терміном на 60 діб без права внесення застави для обох.

Смерть

Катерина Гандзюк померла 4 листопада 2018 року на 34-му році життя. За попередньою інформацією, причиною смерті став тромбоз.

«Хто замовив Катю Гандзюк?»

Після нападу на Катерину на її підтримку виступили фанати «Динамо», «Карпат», «Десни», «Кристала», «Миколаєва» та інших українських футбольних клубів, а також активісти і небайдужі, які почали розміщувати дописи, графіті та банери «Хто замовив Катю Гандзюк?» на сторінках соцмереж, стінах будинків, тротуарах і трибунах стадіонів України.

Конфлікт у Львові 17 серпня

17 серпня приблизно о 4:00 ранку в центрі Львова (на вулиці Ковжуна) оперативники (за словами активістів організації С14 — у цивільному), побачили, як двоє осіб фарбою наносили напис через трафарет «Хто замовив Катю Гандзюк?». Побачивши групу осіб, яка підбігали до них, хлопці почали втікати — виник конфлікт, під час якого один із хлопців, які малювали трафарет, поранив ножем працівника поліції. За словами голови С14 Євгена Карася: «Свідки підтвердили — „поліцейські“ не кричали „поліція“ і не мали жодних ознак поліції ні по формі, ні по автомобілях. Фактично „затримання“ поліції нічим не відрізнялося від нападу ОЗУ». Поранений капітан поліції Володимир Костомаха заявив: «Порушники знали, що ми поліцейські. Бо ми кілька разів кричали, що ми поліція».

Пізніше поліціянта в лікарні особисто відвідав голова Нацполіції Сергій Князєв, нагородивши відзнакою МВС «Вогнепальна зброя» та повідомивши про виділення капітану службового житла. Поліція повідомила, що Костомаха несе службу з 2011 року, а з 2014-го тричі бував на сході країни у складі зведених загонів.

Обвинувачений — активіст організації С14 Маркіян Вербовий (відомий під прізвиськом «Майор»). Перше засідання відбулося поспіхом. Суддя не стала чекати адвокатів і народного депутата Володимира Парасюка, який висловив готовність взяти 20-річного активіста на поруки і за півгодини розгляду дала підсудному 2 місяці СІЗО.

Наступні засідання суду в його справі відбувалися під галас і димові шашки при вході до суду десятків футбольних фанатів. Вербовому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.345 КК України («умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків»), за який передбачено покарання від 5 до 12 років позбавлення волі. Опісля Апеляційний суд скасував утримання під вартою і дав Вербовому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.