Марія ду Карму Міранда да Кунья (порт. Maria do Carmo Miranda da Cunha, більш відома як Кармен Міранда 9 лютого 1909, Марку-де-Канавезеш, Португалія — 5 серпня 1955, Беверлі Хіллз, Лос-Анджелес, США) — бразильська і американьска актриса і співачка, артистична кар'єра якої тривала з 1930 по 1955 рік. За цей період знялась у безлічі фільмів, працювала у радіо і на телебаченні.

Перший успіх їй прийшов у 1930 році, коли вона записала пісню «Ta-hi!», тираж якоі перевищив позначку 36 000 примірників. В 1940 Кармен дебютувала в кіно в Сполучених Штатах, а саме у фільмі «Тропічна Серенада», з участю Дона Амічі і Бетті Грейбл. В тому ж році вона була визнана третьою за популярністю особистістю в Сполучених Штатах і була запрошена виступити зі своєю групою «Бандо дуа» для президента Франкліна Рузвельта в Білому домі.

Капелюх з тропічними фруктами, у котрому Кармен Міранда часто знімалась у фільмах, став відомий у всьому світі. З 1945 року визначена як найвисокооплачуваніша жінка у США.

Знімалась також у голлівудських фільмах (загальна кількість — 14). Після Другої Світової війни її слава не згасла.

Кармен Міранда є першою латиноамериканською зіркою, яку було запрошено поставити сліди своїх рук і ніг у Китайському театрі Граумана.

Загальна кількість записів її пісень становить 313. На її честь у Ріо-де-Жанейро було відкрито музей.

Біографія

Батько Кармен — Хосе Марія Пінто да Кунья (Марку-де-Канавезеш 17 лютого 1887 — 26 червня 1938 Ріо-де-Жанейро) був місцевим перукарем. Мати — Марія Емілія Міранда да Кунья (Марку-де-Канавезеш 10 березня 1886 — 9 листопада 1971 Ріо-де-Жанейро). Своє прізвисько «Кармен» Міранда отримала за ініціативи її дядька Амаро (Амаро «Маріо» Міранда да Кунья; Ріо-де-Жанейро 15 червня 1912 — дата смерті і місце невідомі), що працював у опері.

Еміграція до Бразилії була запланована батьками завчасно. Однак, коли Дона дізналась про свою вагітнысть, вона бажала залишитись у Португалії, тим часом як Хосе у Ріо-де-Жанейро вже відкрив свою власну перукарню. Згодом мати з дітьми (нещодвано народженою Кармен і її старшою сестрою Кармен Оліндою Мірандою да Кунья (Марко де Каванезеш 1907–1931 Португалія)) у 1910 році їдуть до Хосе. Тут проходять перші роки життя Кармен.

Дитинство

Кармен Міранда народилася 9 лютого 1909 року в португальскому місті Марку-де-Канавезеш. Тільки їй виповнився один рік, як разом із старшою сестрою і матір'ю їде в Ріо-де-Жанейро, Бразилію, до свого батька. Згодом у Міранди з'являться нові сестри: Сесилія Міранда да Кунья (Ріо-де-Жанейро 20 жовтня 1913 — 21 травня 2011), Аврора Міранда да Кунья (Ріо-де-Жанейро 20 квітня 1915 — 22 грудня 2005 Німеччина), і брати: Амару Міранда да Кунья (Ріо-де-Жанейро 1911 — ?) і Оскар Міранда да Кунья (Ріо де Жанейро 1917 — ?).

Вчиться у монастирській школі Санта Тереза, і у віці 14 років почала роботу продавця капелюхів. Щоб залучити більше клієнтів, вона співала (зі ініціативою Олінди).

Щоб поповнити бюджет сім'ї, мати Кармен стала працювати у місцевому пенсійному будинку. Кармен у 1926 влаштувалась на роботу фотографа, де робила фото для журналу «Селеста». 1929 році помітили її талант до співу, і запропонували їй виконувати пісні. За деякий час вийшло багато пластинок з її виконаннями, і вона врешті-решт стає відомою.

Кар'єра

У 1928 році матері Кармен було запропоновано віддати її дитину працювати на радіо-студії. Музичний критик Джошуа де Баррос хотів, аби голос Кармен почув весь світ, і в 1929 році вони разом записали першу її пісню — «Nao va simbora». Кармен була представлена директору лейблу RCA Victor, де продовжує записувати нові пісні — «Dona Balbina», «Triste Jandaia», «Barucuntum» і «Iaia Ioio».

Згодом вона працює з відомим композитором Жубером де Карвальо. у світ виходить «Pra Voce Gostar de Mim», що стає новим хітом, тираж якого становив 35 000 примірників. Це був рекорд того часу, і Кармен була визнана найкращою співачкою Бразилії.

Через деякий час, у 1933 році вона працює разом зі своєю сестрою Авророю. Кармен виконує все дедалі більше і більше пісень у різних жанрах — самба, танго, фокстрот.

Подальша кар'єра тільки починається. Вона гастролює усією Бразилією, а згодом і іншими країнами Латинської Америки. 30 жовтня 1933 проводить своє перше турне до Буенрс-Айресу. Через рік вона повертається до Аргентини і працює на радіо, знімається у кількох фільмах.

У грудні 1936 року Кармен залишає радіо Mayrink Veiga і починає робити зі своєю групою «Бандо да Луа» тури по Бразилії, продовжує зніматись у фільмах.

Кінокар'єра в Бразилії

В 1933 році знялась у фільмі «Карнавал світла», який отримує велику популярність. Саме після зйомки у ньому Кармен визначила свою подальшу професію.

В 1926 році знялась у фільмі «A Esposa do Solteiro», а чотири роки по тому підписала контракт із «Degraos Live».

В 1933 виконує «Good-Bye Boy». В 1934 виконує пісні у фільмі «Привіт, Бразилія!».

У 1935 році їй було запропоновано знятись у фільмі, де вона була б головним героєм — «Сніданок у Тіффані». За незрозумілої причини — ймовірно, поїздки в Аргентину — не погодилася на роль, яка була дана Гілдою де Абреу.

20 січня 1936 відбулась прем'єра фільму «Привіт, привіт, Карнавал», де Аврора і Кармен заспівали дуетом. У тому ж році, дві сестри приєдналися до акторського складу «Кассіно да урка». З того часу обидві сестри були розділені — одна поїхала в Бразилію інша — в Аргентину.

Після перегляду в Голлівуді фільмів за участю Кармен, їй в 1938 році запропонували кар'єру у США. Вона привернула увагу знаменитого театрального діяча Лі Шуберта. Він зазначив, що Кармен стане зіркою знімаючись у його виставах, однак їй було подано умову: виступати без своєї групи Бандо да Луа, на що Кармен дала відмову. Це було напередодні Другої світової війни.

Кар'єра в Сполучених Штатах

Кар'єра Міранди йшла поступово вгору. Кармен отримала міжнародне визнання як найкращий артист у країні, спочатку в Аргентині та інших країнах Латинської Америки, а потім в США, Європі і в усьому світі.

В Сполучених Штатах, кар'єра Кармен Міранди і її образ набули нових конотацій. Кармен була прийнята на роботу на Бродвеї — робити музичні спектаклі у великих театрах, в 1940 році починає діяти в кіноіндустрії. Знімаючись у голівудськиї фільмах, вона тільки закріпила свій успіх.

29 травня 1939 року знялася в музичному ревю вулицями Парижа Abbott & Costello.

5 березня 1940 виступала для президента Франкліна Рузвельта в Білому домі. В тому ж році вона дебютувала в американському кіно: «Тропічна серенада» (при студії 20th Century-Fox).

Наступними роками датуються виходи нових хітів Кармен: «Tico-Tico no fuba», «O que e que a Baiana Tem?» і «South American Way Bahia?». В 1945 була визнана найвисокооплачуваною жінкою в Голлівуді — отримувала 2,2 млн доларів США (за даними 2010 року).

Наступний період став дуже плідним для Кармен — вона знялась у своїх найкращих фільмах: «Ніч у Ріо» (1941), «Це сталося в Гавані» (1941), «Мiж блондинкою і брюнеткою» (1943), «Серенада Чехії» (1944), «Joy!» (1944) і «Копакабана» (1947). Протягом цього періоду в загальній кількості Кармен знялась у 14 голлівудських фільмах.

Кармен Міранда є першою латиноамериканською зіркою, яку було запрошено поставити сліди своїх рук і ніг у Китайському театрі Граумана. 8 лютого 1960 посмертно їй присудили зірку на Алеї слави.

З 1947 по 1950 рік вона працює із Сестрами Ендрюс. Кармен Міранда стала дуже популярною у Сполучених Штатах.

Особисте життя і шлюб

17 березня 1947 року Кармен Міранда одружилася на американці Девіді Альфреді Себастьяі (Детройд 23 листопада 1908 — 2 серпня 1990). Її чоловік не дозволяв Кармен вживати алкогольні напої, залежність до яких згодом отримала. Інколи шлюб перебував у кризі — Девід зраджував Кармен, часто між ними виникали сварки і ревнощі, але Кармен Міранда не розлучилася, бо це протиставить їх релiгiї. У 1948 році Кармен завагітніла, але дитина не вижила, і це стало приводом до дипресiї, вживанню алкоголю і наркотиків.

Наркотики

Після смерті дитини Кармен стала вживати барбітурати. Їй вони діставались дуже легко, бо в той час вважалось, що великої шкоди вони не несуть. Коли вона захворіла, їй помилково поставили діагноз, сказавши, що хвороба спричинена втомою. Однак її організм почав руйнуватись.

3 грудня 1954 року Кармен знову повернулася до Бразилії. Згодом подорожує по всьому світу.

Одного разу її лікар виявив у неї наркоманію і наслідки, що вже проявлялись. 4 місяці вона була госпіталізована у готелі «Copacabana Palace». Стан здоров'я Кармен покращився, хоча вона продовжувала курс лікування.

Смерть

4 квітня 1955 року вона, трохи вилікувавшись, повернулась до США. Вона почала гастролювати на Кубі і в Лас-Вегасі в період між травнем і серпнем. Згодом знову почала вживати барбітурати, алкоголь і палити у ще більших дозах. Вона померла 5 серпня 1955 року. Причиною став серцевий напад — проблеми із серцем Кармен почалися ще у 1945 році.

Аврора Міранда, сестра Кармен, в той же ранок отримала дзвінок від Девіда, де він повiдомляє їй про смерть. Аврора спочатку зневірилась у цьому, але потім передала новину на радіостанції і в газеті. Національне радіо в Ріо-де-Жанейро перше повідомило про смерть Кармен в спеціальному випуску «Ессо Reporter». Усі станції перервали свій робочий графік, щоб повідомити про смерть Кармен.

На її поховання прийшло близько півмільйона людей. Наступного року, мер Ріо-де-Жанейро Франциско Неграо-де-Ліма підписав указ про створення музею Кармен Міранди, який був відкритий тільки в 1976 році.

Пам'ять

В 1972 році вона посмертно отримала нагороду від школи самби Імперіо «Серрано», розроблену Фернандо Пінто.

18 липня 1995 булв нагороджена орденом Д. Енріке.

За свідченями Американського інституту кіно, названа «однією з 500 найбільших легенд кіно».

В 1995, про неї був знятий документальний фільм «Кармен Міранда: Банани мій бізнес» (режисер Олена Сольберг).

25 вересня 1998 року на честь Кармен Міранди в Голлівуді створили площу. В 2001 році про Кармен зняли фільм «Південноамериканська дорога», режисер Мігель Фалабелла. В 2005 письменник Рюи Кастро, видавець «Companhia Das Letras» опублікував біографію Кармен. Книга вмістила у собі понад 600 сторінок — на сьогодні це є найбільшею книгою, присвяченою Камрен.

Була створена в натуральну величину скульптура співачки. Автором є Уіллс Рабело.

Кармен Міранда зображувалася на марках.

В 2009 році, 100 років від її народження отримала премію від Бразильскої академії літератури.

Обрана однією з 15-ти великих голосів і 35-ти найбільших артистів бразильської культури за версією журналу «Rolling Stone».

Має зірку на Голівудській алеї Слави.