Йосиф Феофіл Теодорович (пол. Józef Teofil Teodorowicz, вірм. Յովսէփ Թէոֆիլ Թէոդորովիչ , 1864, Живачів – 1938) — архієпископ львівський Вірменської католицької церкви.

Народився у шляхетській родині вірменського походження у селі Живачові на Покутті (зараз Тлумацький район Івано-Франківська область). Закінчив гімназію у Станіславові, навчався на юридичному факультеті Чернівецького університету, але пережив кризу віри та пішов навчатися до духовної семінарії у Львові. Був священиком у Бережанах та Львові.

30 травня 1901 року відбулись вибори Львівського Вірменського архієпископа. Отримав під час голосування 12 голосів «за», інши претендент - Богдан Давидович - 10. 1912 р. отримав звання доктора теології.

Був активним політиком польської орієнтації в часи Австро-Угорщини (депутат Крайового сейму у Львові та верхньої палати австрійського парламенту), а вже у II Речі Посполитій — депутатом Сейму та сенатором (відмовився від мандату на вимогу папи римського). Проте і надалі був активний у політичному житті країни, а також міжнародних церковних зв'язках. 2 травня 1924 р. нагороджений Великим хрестом Ордена Відродження Польщі. Почесний мешканець Бережан (1897) та Львова (1924).

У 1928 — 1930 рр. проводив капітальний ремонт львівського Вірменського собору, який був прикрашений фресками Яна Генріка Розена і мозаїками Юзефа Мегофера.

З 7 грудня 1938 р., часу смерті Теодоровича, посада архієпископа львівського Вірменської католицької церкви залишається вакантною.

У 2-й Речі Посполитій загальнонаціональний траур оголошували чотири рази. Один із них на честь єпископа Теодоровича. На власне бажання архієпископа його було поховано не традиційно — у вірменському кафедральному соборі, а на Цвинтарі захисників Львова. Цим символічним актом підкреслювалась його відданість Польщі та заслуги «в обороні польськості Львова і Східної Галичини». Похоронні відправи служили священики римо-католицької, вірменської католицької та греко-католицької церков.

У 1971 р. львівські поляки таємно пересли труну з тілом Теодоровича до приватної гробниці на Личаківському цвинтарі, саме перед знищенням Цвинтаря захисників Львова.

У 2008 р. польський Сенат прийняв спеціальну ухвалу на честь Теодоровича, назвавши його «героїчним патріотом», «уособленням найкращих традицій Речі Посполитої». 7 червня 2011 р. його було перепоховано на Цвинтарі захисників Львова.