Ян Кі́шка (пол. Jan Kiszka, 1552 — 26 липня 1592) — генеральний староста жмудський, каштелян віленський (з 1587), Воєвода берестейський (з 1589).

Син Станіслава Кішки і Ганни Радивил. Навчався в Базелі і Цюриху. Подорожував по Італії, Іспанії і Франції.

Виставив на польсько-російську війну (1577—1582) під своїм командуванням 500 вояків. Винагороджений Стефаном Баторієм титулом сенатора Сигізмунда ІІІ Вази.

Релігійні погляди

Мати виховувала сина як антитринітарія. На посаді сенатора голосив ідею релігійної толерантності. Сприяв зміні характеру кальвіністських зборів на антитринітарські. Засновник антитринітарських громад у Венгрові, Івьї, Лоську, Любечі, Кейданах, Новогрудку. Його маєток Венгрув був центром руху антитринітаріїв. Був опікуном проповідника Петра з Ганьондза. Заснував у Венгрові в 1570 році друкарню. Докладав зусиль для налагодження доктринальних суперечок між антитринітарськими громадами. Був противником ідей розкріпачення селян, пацифізму, спільного майна, заборони займати адміністративні посади, симпатій іудаїзму і інших радикальних поглядів у антитринітарському середовищі. Це стало причиною його розриву з Петром з Ганьондза і Симоном Будним.