Ян Кохановський (пол. Jan Kochanowski); *6 червня 1530, Сицина поблизу Радома — †22 серпня 1584, Люблін) — польський поет і драматург епохи Відродження.

Походить з шляхетської родини, батько Пьотр Кохановський (1485-1547) був суддею в Сандомирі. Син від другого шлюбу батька з Анною з Бялачова гербу Одровонж. Мати Анна була освіченою жінкою і мала літературний хист який передався і її дітям. В сім’ї Кохановського було 12 дітей – 7 синів та 5 дочок і багато хто з них якимсь чином проявили себе у літературі. З 1544 року навчався в Краківській академії, потім з 1551 по 1552 у Кенігсберзькому університеті — одному із центрів європейської протестантської думки та з середини 1552 року у Падуанському університеті, який у той час був осередком гуманістичної культури і в якому здобували освіту багато діячів польського Відродження. Тут Кохановський вивчив давньогрецьку мову, літературу італійського Відродження і сам написав латиномовний цикл поетичних послань, од, фрашок, любовних пісень та елегій, значна частина яких присвячена темі кохання до Лідії, котрої, як гадають, насправді не існувало і котра була навмисно вигадана Кохановським як об'єкт для поетичного оспівування

В Італії писав невеликі твори латиною. В 1555–1556 жив у Кенігсберзі, в 1556–1559 роках ще двічі їздив до Італії, де познайомився із вченими Яном Замойським, Станіславом Фогельведером, Лукашем Гурницьким та іншими. Через Францію та Німеччину повернувся до Польщі. . Повертаючись до Польщі, він ненадовго зупинився у Парижі, де зустрівся з одним із найбільших французьких поетів того часу — П'єром де Ронсаром, главою поетичної школи «Плеяда». Поети цієї школи прагнули підняти авторитет національної культури і з цією метою писали свої твори не латиною, а рідною мовою. Під їхнім впливом Кохановський створив свій перший вірш польською мовою "Czego chcesz od nas, Panie…" , який одразу зробив його популярним у Польщі. З цього часу латина відійшла у його поетичній творчості на другий план, і свої твори він почав писати переважно польською мовою. Жив при дворах вельмож. За сприяння канцлера Петра Мишковського був наближений до двору короля Сигізмунда II Августа і в 1564 році був призначений королівським секретарем. Після смерті Сигізмунда II Августа був прихильником Генріха Валуа і після його втечі з Польщі віддалився від двору.

Більшу частину 1569 року Кохановський провів у Любліні, де брав участь у роботі Вального сейму.

5 квітня 1573 року вірогідно перебував у Варшаві на церемонії урочистого відкриття першого мосту через річку Вісла, а 15 травня взяв участь у виборах Генріха Валуа.

В 1574 році облаштувався в успадкованому від батька маєткові Чарноляс, де вів життя поміщика. На жаль у Чарнолясі родину Кохановського спіткало нещастя – у 1577 році помирає старший брат Яна, Каспер, а у 1579 році поет втрачає свою трирічну донечку Урсулку. Помер раптово (хвороба серця) у Любліні у 1584 році, був похований в парафіяльному костелі у Зволені (місто неподалік від Чарноляса). В храмі зберігся його пізньоренесансовий надгробок з початку 17 ст. У селі, де Кохановський провів останні десять років життя, діє Музей Яна Кохановського.

Ранні твори (елегії та епіграми), зібрані; опубліковані в кінці життя в томах «Lyricorum libellus» (1580) і «Elegiarum libri III», писав латинською мовою. До латини звертався і пізніше, коли писав оди та інші віршовані твори «на випадок».

Велику роль в утвердженні рідної мови в польській поезії зіграли його різноманітні в жанровому відношенні твори польською мовою. До них відносяться поеми «Zgoda» («Згода», написана в 1562–1563, видана в 1564), «Satyr albo Dziki mąż» («Сатир», 1564), «Proporzec albo Hołd pruski» («Прапор», 1569 видана в 1587) та інші. Для розвитку літературної мови і віршової техніки велике значення мали переклади псалмів Давида («Psałterz Dawidów», 1578).

На смерть дочки написав «Treny» («Трени», видана 1580) — циклічну поему, яка складається з дев'ятнадцяти надгробних плачів. Короткі вірші, переважно жартівливого, іноді фривольного і моралізаторської-філософського змісту, увійшли до зібрання «Fraszki» («Фрашки», кн. 1-3, видані 1584). Із трьохсот фрашок, написаних Кохановським, близько п'ятдесяти є вільним перекладом або переробкою творів античних і західноєвропейських поетів.

Ліричні вірші, написані після 1570 року, увійшли до посмертної збірки «Pieśni Jana Kochanowskiego. Księgi dwoje» «Пісні» (кн. 1-2, видані 1585–1586). Частину віршів було включено у розділ «Pieśni kilka» у томі «Fragmenta albo Pozostałe pisma» (1590). Провідне місце у цьому циклі віршів займає любовна, а також громадянська тематика.

Автор героїко-коміченої поеми «Szachy» («Шахи», видана 1564 або 1565), трагедії «Odprawa posłów greckich» («Відмова грецьким послам», 1578). Це — написана білим віршем трагедія, в основу якої покладено зміст однієї із пісень гомерівської «Іліади», а саме — сцену прибуття у Трою грецьких посланців, які вимагають від Паріса повернути викрадену ним Єлену. «Відмова грецьким послам» стала одним із перших польських зразків світської драми у польській літературі.

Українські переклади

Українською твори Яна Кохановського перекладали Петро Тимочко, Дмитро Білоус, Анатолій Глущак.

Вшанування

• Вулиця у Львові (тепер вулиця Конопницької).