І́гор Брановицький
- Дата народження:
- 25.04.1976
- Дата смерті:
- 21.01.2015
- Тривалість життя:
- 38
- Дні з народження:
- 17844
- Роки з народження:
- 48
- Дні після смерті:
- 3695
- Роки після смерті:
- 10
- По батькові:
- Євгенович
- Додаткові імена:
- Игорь Брановицкий,
- Категорії:
- 1 загиблий російсько-українська війни 2014-25, Військова людина, Жертва, жертва
- Кладовище:
- Встановіть кладовищі
І́гор Євге́нович Бранови́цький (25 квітня 1976, Київ, Українська РСР — 21 січня 2015, Донецьк, Донецька область, Україна) — український військовик, кулеметник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади, учасник війни на Сході України, захисник Донецького аеропорту.
Герой України, лицар Ордену «Народний Герой України» (посмертно).
Біографія
Закінчив Київський технікум електронних приладів. Служив у складі українського миротворчого контингенту ООН в Анголі. Учасник Революції Гідності. Мобілізований як доброволець, з кінця серпня 2014 року проходив військові навчання під Житомиром, з жовтня перебував у зоні АТО.
Під час оборони аеропорту Донецька витягнув на собі двох поранених з нового терміналу (серед них старшина Анатолій Свирид) і повернувся назад — разом із «Сєвєром» та Василем Соколовським, де був захоплений у полон. За повідомленнями очевидців, після тортур і знущань у полоні над побратимами добровільно визнав себе кулеметником, якого розшукували бойовики. Після катування був застрелений двома пострілами у голову російським терористом Павловим («Моторола»). У березні ідентифікований серед загиблих, яких вивезли з Донецька.
Похований 3 квітня на Берковецькому кладовищі Києва (ділянка 86, ряд 11, місце 3).
4 червня 2015 року нагороджений першою нагородою Ордена «Народний Герой України» (посмертно). Нагороду вручено матері героя.
Нагороди
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016, посмертно) — за виняткову особисту мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присяз];
- Орден «За мужність» III ст. (23 травня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;
- Орден «Народний Герой України» (2015, посмертно);
- Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно, 2015 р.).
Вшанування пам'яті
В лютому 2016 року відкрито меморіальну дошку на будівлі технікуму, де навчався Ігор Брановицький.
5 вересня 2016 року Президент України Петро Порошенко в Маріїнському палаці вручив нагородні атрибути звання Герой України — орден «Золота Зірка» та інші — матері загиблого Героя Ніні Костянтинівні.
2016 року на честь Ігоря Брановицького названо вулицю Брановицького у Києві.
29 грудня 2016 в Києві за підтримки благодійних фондів та участі громадських активістів й волонтерів презентовано колекційну марку, створену на честь воїнів, які загинули в боях на сході України. На ній зображені Ігор Брановицький, Ігор Гольченко, Микола Колосовський, Євген Лоскот, Андрій Матвієнко, Сергій Свищ, Олег Сидор, Сергій Табала, Георгій Тороповський.
8 вересня 2017 року в місті Кам'янець-Подільський на фасаді клубу військової частини А2738, де у 1995—1996 Ігор Брановицький проходив строкову службу, відкрито меморіальну дошку на його честь.
25 жовтня 2019 року в Києві на честь Ігоря Брановицького було створено молодіжний простір «Натрій».
Джерело: wikipedia.org
Немає місць