Іґнацій Мосьціцький (пол. Ignacy Mościcki, 1 грудня 1867 — 2 жовтня 1946) — президент Польщі у 1926–1939. Ректор Львівської політехніки.

Народився у Межанові біля Полоцька у сім'ї учасника повстання 1863 року. Закінчив школу в Полоцьку, ґімназію у Варшаві (1886); розпочав навчання на хімічному відділі Ризької політехніки. Деякий час навчався в Технічному коледжі (Лондон); встановив контакти з польськими соціалістами. З 1897 р. асистент на кафедрі фізики університету Фрайбурґу (Швейцарія). У 1901 р. очолив фірму, яка почала продукувати азотну кислоту методами, опрацьованими ним. За розробленими ним принципами були вибудовані електричні печі для виробництва азотної кислоти. У 1915–1925 рр. керував кафедрою технології великого неорганічного промислу та технічної електрохімії.

1916 року організував у Львові Інститут наукових і технічних досліджень «Мета». Запроектував оригінальний метод переробки нафти. Від 1922 року — професор кафедри фізичної хімії і електротехніки Львівської політехніки. Був ректором у 1925-1926 навчальних роках.

Визнання

У 1926 р. став почесним професором Львівської політехніки.

Почесні докторати надали Познанський, Паризький, Варшавський (двічі) університети; Гірнича академія у Кракові, Львівська політехніка. 24 лютого 1913 року прийнятий до Політехнічного товариства у Львові. 1930 року став його почесним членом.

Доробок

Автор близько 70 публікацій, 40 патентів у різних країнах світу.

Політична діяльність

З 1892 р. учасник Закордонного союзу польських соціалістів. Після травневого перевороту 1926 року за рекомендацією Юзефа Пілсудського був обраний президентом Польщі; виконував обовязки з 4 червня 1926 р.

17 червня 1934 року видав розпорядження про створення табору в Березі-Картузькій. Показовим було те, що вплинути на рішення про пацифікацію не міг (злослива тогочасна приказка твердила: «тільки й значить, що Іґнацій»).

Після окупації Польщі радянськими та німецькими військами у вересні 1939 року втік у Румунію, де був інтернований, передав пост президента Владиславу Рачкевичу, як того вимагала Франція. В грудні 1939 p. переїхав із сім'єю до Швейцарії, де провів роки Другої світової війни.

Урна із прахом була перенесена у 1993 році до Варшави.