Ге́орг Фердина́нд Лю́двіг Пили́п Ка́нтор (нім. Georg Cantor)) (*3 березня 1845, Санкт-Петербург — †6 січня 1918, Галле (Заале)) — німецький математик.

Діяльність

Вчився в Дармштадті, політехнічному інституті в Цюріху, університеті в Геттінгені і захистив дисертацію в університеті Берліна. Його вчителями були Карл Веєрштрас, Ернст Едуард Куммер і Леопольд Кронекер.

У 1879—1913 рр. займав кафедру математики в університеті в Галле. 1891 року заснував Союз німецьких математиків і став його президентом. Кантор вважається засновником теорії множин і зробив великий внесок у сучасну математику. Йому належить така характеристика поняття «множина»: це об'єднання певних, різних об'єктів, званих елементами множини, в єдине ціле.

Протягом довгого часу Кантор намагався спростувати континуум-гіпотезу. Незважаючи значні зусилля, це йому не вдавалося (пізніше було встановлено, що в рамках прийнятої системи аксіом це зробити неможливо). Цей факт, а також вороже ставлення до його ідей з боку інших математиків призвели до того, що з 1884 року у Кантора почалися періоди глибокої депресії. Через декілька років Кантор перестав займатися математикою. Помер він у психіатричній клініці в Галле.

Об'єкти, названі на честь Кантора

• Канторова множина — континуальна множина нульової міри на відрізку;
• Функція Кантора (Канторові сходи);
• Нумеруюча функція Кантора — відображення декартового ступеня множини натуральних чисел в само себе;
• Теорема Кантора про те, що потужність множини всіх підмножин даної множини строго більша потужності самої множини;
• Теорема Кантора — Бернштейна про рівнопотужність множини A і B за умови рівнопотужності A підмножині B і рівнопотужності B підмножині A;
• Теорема Кантора — Гейне про рівномірну неперервність неперервної функції на компакті;
• Теорема Кантора — Бендіксона
• Медаль Кантора — математична нагорода, що вручається Німецьким математичним суспільством;

а також інші математичні об'єкти.