Ґідо Вестервелле (нім. Guido Westerwelle; нар. 27 грудня 1961, Бад-Гоннеф, ФРН — пом. 18 березня 2016, Кельн, Німеччина) — німецький політик. 15-й віце-канцлер ФРН, а також міністр закордонних справ, при очільниці уряду канцлері Ангелі Меркель. З 2001 по 2011 рік — голова Вільної демократичної партії.

Відкритий гей, був одружений з Міхаелем Мронцем.

Народився 27 грудня 1961 року в курортному містечку Бад-Гоннеф, що в районі Рейн-Зіґ, поблизу Бонна в землі Північний Рейн-Вестфалія.
В 1980 році закінчив гімназію і поступив до Боннського університету закінчив його — в 1987 році. Після першого (1987) та другого (1991) державного іспиту з права, в 1991-му став практикуючим адвокатом в Бонні.
В 1994 отримав докторський ступінь з права в Хагенському університеті єдиному заочному університеті Німеччини.

Ще в 1980-му Ґідо став членом Вільної Демократичної Партії. Один із спів-засновників її молодіжного крила — Юні Ліберали, яке і очолював впродовж 5 років з 1983 — по 1988.

У 1988 став членом виконавчої ради партії. У 1994 став генеральним секретарем ВДП, на цій посаді був провідним розробником нової програми вільних демократів.

У 1996 обраний депутатом 13-го бундестагу по квоті, що звільнилася внаслідок переходу Хайнца Ланфермана нім. Heinz Lanfermann на посаду міністра юстиції. А в 1998 році Вестервелле був повторно обраний уже на загальних виборах до 14-го бундестагу (1998-2002) в переліку 43 депутатів від ВДП.

В 2001 очолив партію вільних демократів, замінивши на цій посаді Вольфганга Ґерхарда, який полишив за собою керування фракцією в парламенті.

На парламентських виборах 2002 зміг незначно підняти рейтинг партії з 6,8% до 7,4% голосів і збільшити кількість місць з 43 до 47. Кампанія запам'яталася екстравагантними методами. Ґідо Вестервелле роз'їжджав в Гідо-мобілі, носив взуття з написом 18 (символізувало 18 передвиборних пунктів партії), взяв участь у реаліті-шоу «Великий Брат». Попри це в 2003 його переобирають головою партії.

Наступні виборчі кампанії проводилися без ексцентризму. На дострокових федеральних виборах, ініційованих 2005-го Шрьодером, партія Ґідо здобула 9,8%. Оскільки обидві провідні партії вирішили сформувати мега-коаліцію, Вестервелле відкинув пропозицію Ґергарда Шредера і перейшов в опозицію[1], закинувши великій коаліції СДПН та ХДС/ХСС зраду інтересів їхніх виборців, та назвав саму коаліцію «історичною помилкою». З 2006 року замістив Вольфганга Ґерхарда і в парламенті, очоливши фракцію лібералів.

На чергових парламентських виборах 27 вересня 2009, Вільна демократична партія отримала рекордні в своїй історії 14,6% голосів і 93 місця в бундестазі. Сумарно в коаліції з ХДС/ХСС здобуто 48% голосів проголосувавших — 332 мандати з 622 місць.

По традиції представнику молодшої партії-партнера коаліції віддається посада віце-канцлера та міністра МЗС. З 28 вересня 2009 по закінченню коаліційних перемовин по формуванню уряду. Ґідо Вестервелле став віце-канцлером і міністром закордонних справ Німеччини в уряді канцлера Ангели Меркель, з якою заприятелював ще наприкінці 90-х, ведучи спільну роботу в опозиції до тодішнього канцлера Ґергарда Шредера.

Камінг-аут та особисте життя

Ґідо Вестервелле не робив жодних публічних заяв щодо своєї орієнтації. Він просто прийшов на 50-річний ювілей Ангели Меркель, що відбувся 20 липня 2004, разом зі своїм партнером — бізнесменом Міхаелем Мронцом (нім. Michael Mronz).

«Мій партнер та я ведемо абсолютно спокійний спосіб життя. »

17 вересня 2010 в Бонні Ґідо та Міхаель одружилися. Церемонію провів обер-бургомістр Бонну Юрген Німч (нім. Jürgen Nimptsch). Подія відбулася у вузькому колі рідних та близьких подружжя.