Гавриїл Федорович Костельник (Габор Костельник Гомзов; 15 червня 1886, с. Руський Керестур, тепер Воєводина, Сербія — 20 вересня 1948, Львів) — священик УГКЦ, український (руський) теолог, мовознавець, письменник, історик, церковно-громадський діяч, док­тор філософії з 1913 року.

Життєпис

Навчався у гімназіях міста Винковиці та Загреба. У 1906–1907 роках на теологічному факультеті Загребського університету, закінчив 1911 року теологічний факультет Львівського університету. 1913 року, завдяки протекції митрополита Андрея Шептицького продовжив навчання у Фрібурзькому католицькому університеті (Швейцарія), де захистив докторську дисертацію на тему «Про основні джерела пізнання».

1913 року одружився у Львові з донькою директора української гімназії в Перемишлі Елеонорою Зарицькою, після чого прийняв духовний сан. Був греко-католицьким священиком, викладав у львівських гімна­зіях, з 1920 — у Львівській духовній семінарії, з 1928 — професор Львівської богословської академії. У 1920–1929 роках редагував церковний журнал «Нива» у Львові.

11 червня 1936 р. о. Василь Лаба — крилошанин Митрополичої капітули, о. Гавриїл Костельник — професор гімназії, о. Петро Козіцький — квестор Богословської академії — докладно оглянули Чудотворну ікону Розп'яття Христового Глинянах, склали протокол огляду.

Протягом 1939–1941 років Костельника неодноразово викликали в органи НКВС, де переконували схилити митрополита Андрея Шептицького до приєднання УГКЦ до Російської православної церкви. Для здійснення тиску було заарештовано старшого сина Костельника і розстріляно у червні 1941 року під час відступу радянських військ. Пізніше другий син Костельника вступив добровольцем до дивізії «Галичина». Пізніше цей факт використовувався радянською владою для шантажу. Костельник взяв участь у підготовці та проведенні Львівського церковного собору (1946), що декларував скасування Брестської унії і приєднання греко-католиків УРСР до Російської Православної Церкви.

Наукова діяльність

Написав «Грамати­ку бачванско-рускей бешеди» (1923), де, поряд з розглядом проблем морфології та синтак­сису руської літературної мови, кодифікував графічну систему та визначив основні принципи орфографії. Окремі розділи праці при­свячені проблемам фо­нетики, словотворення та лексикології руської мови.

У нарисах «Дзе спада наша бешеда» (1922) і «Наша бешеда» (1937) Костельник порушує питання глотогенезу мови руснаків Югославії, доводить, що руська мова (руска бешеда) — це діалект української, який зазнав впливів з боку польської та словацької мов.

Статті «Яка наша народна назва?» (1924) та «Чом сом постал Українєц?» (1935) — про проблеми східнослов'янської етнонімії.

Автор праць з філософії, історії, релігії і церкви, літературно-критичних розвідок то­що.

Смерть

У 1948 на вулиці Краківській, перед Преображенською церквою, о. Костельника застрелено. Відразу після цього спецслужби намагались змусити вдову Костельника визнати, що убивцею був син-дивізійник. Радянська пропаганда звинуватила у вбивстві підпілля ОУН. Організатори та виконавці вбивства залишаються невідомими. Не виключено, що сталінські спецслужби прибрали небажаного свідка ліквідації УГКЦ, бо вбивцю застрелив енкаведист під час утечі з місця злочину, за кілька десятків метрів від храму.

Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 2) біля своєї малолітньої доньки Святослави (1914–1920). Поруч похована дружина Елеонора Костельник (1891–1982).

Літературна творчість

Писав поезії, оповідання, драматичні твори.