Гайнц Вільгельм Рюманн (нім. Heinz Wilhelm Rühmann; 7 березня 1902, Ессен — 3 жовтня 1994, Ауфкірхен) — німецький актор і режисер.

Життя і творчість

Гайнц Рюманн народився в сім'ї власника готелю. Дитинство пройшло у місті Ванне-Айкель. У 1913 році сім'я переїхала до Ессена, де купила готель біля Центрального вокзалу. У 1916 році батьки хлопчика розлучилися; незабаром після цього батько покінчив життя самогубством. Мати з трьома дітьми переїхала до Мюнхена. У 1919–1920 роках, після закінчення реального училища, Рюманн вивчав акторську майстерність і у червні 1920 року отримав свою першу роль в театрі міста Бреслау. У 1922 році він поступив до театру Ганновера, де виступав разом з Тео Лінгеном. Потім працював в театрах Бремена та Мюнхена. У серпні 1924 року Рюманн одружився на акторці єврейського походження Марії Гербот.

У кіно Рюманн дебютував у 1926 році в німому фільмі «Das deutsche Mutterherz» («Серце німецької матері»). Його було запрошено до Берліна, де він грав у театрі разом з Марлен Дітріх. У 1930 році до актора прийшов великий успіх. Після участі у кінострічці «Die drei von der Tankstelle» («Троє з бензоколонки») він став — разом з Гансом Альберсом — одним з найпопулярніших артистів веймарськой Німеччини.

У роки правління в Німеччині націонал-соціалістів Рюманн прагнув не втручатися в політику. Проте це не перешкодило йому зробити запаморочливу кар'єру. У 1938 році він розлучився зі своєю першою дружиною (єврейкою). У 1939 році одружився на акторці Герті Файлер, з якою він познайомився у 1938 році на зйомках свого фільму «Лише брехня». У 1933–1945 роках Рюманн зіграв у 37 кінофільмах і поставив ще чотири. Націонал-соціалісти активно використовували талант актора у своїй пропаганді за часів Другої світової війни. У 1940 році Рюманну було присвоєно звання «державного артиста». Не дивлячись на те, що артист був відмінним пілотом, його звільнили від несення військової служби, а у серпні 1944 року за розпорядженням Геббельса внесли до списку осіб, назавжди звільнених від мобілізації.

По закінченні війни Рюманн деякий час проживав у Східній Німеччині і співробітничав там з радянською владою. Проте у березні 1946 року в результаті політики денацифікації йому заборонили працювати актором на території радянської окупаційної зони. Рюманн переїхав до Західного Берліна. У 1947 році він заснував там кіностудію Comedia. У 1956 році артист знявся в кінокомедії «Капітан з Кепеніка», за гру в якій у 1957 році удостоївся премії німецьких кінокритиків. Радянським глядачам картина відома під назвою «Сила мундиру». У 1960-х роках він грав на сценах Мюнхена і Відня. У 1980 році виступав у програмі «Зірки на манежі» з радянським клоуном Олегом Поповим.

Музична діяльність

Рюманн мав приємний задушевний тенор, співав у кіно і з успіхом (особливо у 1930-і та 1940-і рр.) записувався на платівки. Принаймні, три пісні, що виконувалися ним, визнані в Німеччині «вічними» шлягерами: Ich brech' die Herzen der stolzesten Frau'n (1938), Das kann doch einen Seemann nicht erschüttern (матроська пісня, 1939) та (колискова) La-Le-Lu (ін.назва Unser Lied, 1955).

Пам'ять

Дві вулиці в Баварії, де актор прожив останні роки, названі його ім'ям. Похований в Ауфкірхені.

Нагороди

• медаль Венеційського кінофестивалю (1938)
• присвоено звання «Державний артист» (1940)
• особливийй приз Венеційсбкого кинофестивалю (1949)
• художня премія м. Берліна (1957)
• Великий хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1966)
• премія Бамбі (1962, 1963, 1964, 1965, 1967, 1968, 1969, 1971, 1972, 1973, 1978, 1984)
• Великий офіцерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1972)
• премія Золотий екран (1972, 1973)
• Великий хрест із зіркою і плечовою стрічкою ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1977)
• Орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві» (Баварія) (1981).