Габріеле д'Аннунціо (італ. Gabriele d'Annunzio, псевдонім, справжнє прізвище Рапаньєтта (Rapagnetta), * 12 березня 1863, Пескара, провінція Абруццо — † 1 березня 1938) — італійський драматург, поет, політичний діяч італійського націоналістичного й профашистського напрямку.

Біографія

Навчання і становлення як особи прийшлося на роки пошуків у суспільстві Італії, щойно об'єднаної в єдину державу після століть розмежованих італійських князівств. Як висловився один політичний діяч того часу: «Італія вже єдина держава, справа тепер зробити єдину націю». В ці часи Габріеле розділив захоплення італійським націоналізмом, відновленням міфічної величі Італії тощо.

Д'Аннунціо ще до початку 20 століття мав репутацію найвідомішого італійського літератора. Перше російське видання д'Аннунціо вийшло з друку у 1893 році (переклад роману «Цнотливий»). Цікаво, що перше видання збірки творів письменника в Російській імперії вийшло в світ в Україні (Київ, 1904 рік). На той час він мав шалену популярність і як письменник, і як драматург. Вистава про трагічне кохання «Франческа да Ріміні» за драмою д'Аннунціо справила сильне враження на молоду Віру Холодну, майбутню зірку німого кіно.

З роками йде перехід письменника в політику. У 1915–1918 він брав участь у Першій світовій війні в авіації, а пізніше в піхоті. Після закінчення війни — один із лідерів італійського націоналістичного руху, пов'язаного з народженням фашизму. З 1919 року підтримував Беніто Муссоліні.

Серед найбільш рішучих політичних вчинків — головування у військовому захопленні югославського міста Рієка (італійці називали його Фіуме). Д'Аннунціо самовільно оголосив себе військовим правителем і був фактично диктатором загарбаної «республіки Фіуме» з 12 вересня 1919 до грудня 1920 року.

Габріеле д'Аннунціо був серед прихильників італійських фашистів, виправдовував їхні колоніальні наміри й загарбання в Абіссінії (тепер Ефіопія). Він отримав від лідерів італійського фашизму титул князя (у 1924) і посаду голови Королівської академії наук Італії (у 1937).

Д'Аннунціо помер у 1938 від ускладнень інсульту у власній садибі Віттореале на озері Гарда (Ломбардія). Політичний режим Муссоліні влаштував йому величне поховання.

Д'Аннунціо та маркіза Луїза Казаті

Габріеле д'Аннунціо мав роками близькі стосунки з маркізою Казаті, відомою особою й іконою доби декадансу. Багата і ексцентрична в поведінці, Луїза Казаті дивувала багатими вечірками, чудернацькими сукнями і вчинками, носила живих змій замість коштовностей. Маркіза була першою у світі католичкою, що отримала від Ватикану дозвіл на розірвання офіційного шлюбу з чоловіком, з яким давно не жила. Вона була меценатом і моделлю багатьох художників, серед яких Кес ван Донген, Жан Кокто, Джакомо Балла, Ігнасіо Сулоага, Павло Трубецький, Джованні Болдіні тощо.