Френк Ллойд Райт (англ. Frank Lloyd Wright; 8 червня 1867, Річленд-сентер — 9 квітня 1959) — американський архітектор-новатор, творчість якого мала величезний вплив на розвиток західної архітектури в першій половині XX століття. Творець «органічної архітектури» і пропагандист відкритого плану.

Біографія

Райт народився 8 червня 1867 в місті Річленд-сентер, шт. Вісконсин в сім'ї Вільяма Рассела Райта, вчителя музики і церковного діяча, й Ганни Ллойд Райт, вчительки з відомої у Вісконсині сім'ї Ллойдів. Виховувався в канонах унітаріанської церкви. В дитинстві багато грався з «розвиваючим» конструктором «Кіндергартен», розробленим Фрідріхом Фребелем. Батьки Райта розвелися в 1885 році внаслідок нездатності Вільяма утримувати сім'ю. Френку довелося прийняти на себе вантаж фінансової відповідальності за матір і двох сестер.

Райт навчався вдома, не відвідуючи школу. В 1885 він вступив на інженерний факультет Університету Вісконсина. Навчаючись в університеті, він підробляв помічником місцевого інженера-будівельника. Райт покинув університет, не отримавши при цьому вченого ступеня. У 1887 році він переїхав до Чикаго, де влаштувався в архітектурну контору Джозефа Лаймана Силсбі. Через рік перейшов на роботу у фірму «Адлер і Салліван», очолювану відомим ідеологом школи «Чикаго» Луїсом Салліваном. З 1890 в цій фірмі йому доручалися всі проекти з будівництва житлової нерухомості. У 1893 році Райту довелося покинути компанію, коли Салліван дізнався, що Райт проектує будинки «на стороні». У 1893 Райт засновує власну фірму в передмісті Чикаго Оук-парк. Перед 1901 в його послужному списку налічується вже близько 50 проектів.

Популярність Райту приносять «Будинки прерій», спроектовані ним з 1900 по 1917 роки. «Будинки прерій» створені в рамках концепції «органічної архітектури», ідеалом якої є цілісність і єднання з природою . Для них характерний відкритий план, переважаючі в композиції горизонталі, далеко винесені за межі будинку схили даху, тераси, обробка необробленими природними матеріалами, ритмічні розчленовування фасаду каркасами, прообразом яких служили японські храми . Багато з будинків в плані хрестоподібні, і розташоване в центрі вогнище-камін об'єднує відкритий простір. Інтер'єрам будинків Райт приділяв особливу увагу, створюючи меблі сам і добиваючись того, щоб кожен елемент був осмислений і органічно вписувався в створюване ним середовище. Найвідомішими серед «Будинків прерій» є будинок Віллітса, будинок Мартіна і будинок Робі.

Свій власний будинок, літню резиденцію Талієсін, Райт побудував також в стилі «Будинків прерій» в 1911. Стимулом до споруди послужило захоплення Мартою (Мама) Босвік Чейні, дружиною його клієнта Едвіна Чейні, яка пізніше стане його цивільною дружиною та оселиться в цій літній резиденції.

Долина, в якій розташований Талієсин, належала до Громадянської війни родині матері Райта. Його дід по материнській лінії та дядько, іммігранти з Уельсу, були пасторами унітаріанській конгрегації, і його дві тітки в 1887 відкрили в долині школу спільного навчання. Мати Райта, Анна Райт, відправляла сина на канікули в долину щоліта, починаючи, з одинадцяти років. Сім'я, її ідеї, її релігія та ідеали, справили великий вплив на формування особистості молодого Райта, який пізніше змінив своє друге ім'я з «Лінкольна» (на честь Авраама Лінкольна) на «Ллойд» — в знак поваги до цієї гілки родини. Коли Райт вирішив побудувати будинок у цій долині, він вибрав ім'я валлійського барда Таліесіна, яке в перекладі означає «сяючий лоб». Райт розташував будинок на «лобі» пагорба, улюбленому з дитинства, а не на піку, тому «Талієсін» виглядає виникли з природного ландшафту. Говорячи його словами — «... Не в землі, але з землі». Будинок складався з з трьох крил, які включали житлове приміщення, офіс і господарські будівлі.

Крім того, що будівля органічно вписалася в ландшафт, Райт застосував у його будівництві свої ідеї органічної архітектури. Димарі та кам'яні опори були побудовані з місцевого вапняку, в штукатурці стін використовувався пісок з мілини сусідньої річки Вісконсін. «Талієсин» двічі постраждав від пожеж. Перша пожежа в 1914 влаштував слуга, який убив перед цим Марту Босвік і двох її дітей, яка проживала в той час в будинку. Друга пожежа виникла в 1925. Будівля повністю перебудовувалася, перейменовуючи, відповідно, в «Талієсін II» і «Талієсін III».

В 1910 році Райт, під час подорожі по Німеччині, публікує своє двотомне портфоліо, і його роботи стають відомі в Європі.

Другий пік у творчості Райта припадає на 30-і роки. Райт починає використовувати елементи заводського виготовлення і залізобетонні конструкції , продовжуючи протиставляти техніциським устремлінням функціоналізму романтичні ідеї єднання з природою  В 1935—1939 Райт будує для І.Дж. Кауфмана знаменитий «Будинок над водоспадом» («Fallingwater»), шт. Пенсильванія. Будинок представляє із себе композицію з бетонних терас і вертикальних поверхонь з вапняка, розташованих на сталевих опорах прямо над струмком. Частина кручі, на якій стоїть будинок, опинилася всередині будівлі і використовувалася Райтом як деталь оформлення інтер'єра. Будівництво будинку обійшлося в 155 000 $, з яких оплата роботи архітектора — 8 000 $. Не все в конструкції будинку вийшло досконалим, і він двічі реконструювався в 1994 і 2002 з додаванням додаткових сталевих опор.

Для клієнтів середнього класу Райт в цей період розробляє будинки помірної вартості. Сам Райт називає їх «юсоновськими» або «північноамериканськими», від абревіатури U.S.O.N.A (Unites States of Nothern America). Компактні, економічні і технологічні, «юсоновські» будинки розвивали принципи, закладені ще в «Будинках прерій». Широкий дах будинків ширяє над стінами за рахунок застосування вузьких стрічкових вікон під самою стелею. Будинки проектувалися в основному одноповерховими і Г-подібними в площині, що дозволяло їм вписуватися в ділянки складної форми. Каркасна конструкція дозволяла здешевити будівництво. «Юсоновські» будинки повинні були стати будівельними блоками містобудівної концепції Райта — «міста широких горизонтів». Концентроване перенаселене місто повинне було природним чином «деурбанізуватися» й розширитися по сільськогосподарських передмістях, а основним засобом пересування в ньому повинен був стати автомобіль. Концепція «міста широких горизонтів» істотно вплинула на характер забудови американського малоповерхового передмістя.

У цей період Райт будує і громадські будівлі, серед яких найбільш відома штаб-квартира компанії «Джонсон Вакс» (1936—1939) в Расіне, шт. Вісконсин. Основою конструкції є центральний зал з «деревуватою» колонадою, в якій кожна колона розширюється догори. Структуру дерева повторює і лабораторія — її приміщення групуються навколо центрального ядра-„стовбуру“, що несе шахти ліфтів, а плити перекриттів чергуються формою — квадратні плити утворюють каркас будівлі, в який вписуються круглі плити. Освітлення через систему напівпрозорих скляних трубок сприяє створенню атмосфери «святості» робочого місця.

Апофеозом творчості Райта став Музей Соломона Гуггенгайма в Нью-Йорку, який архітектор проектував і будував протягом 16 років (1943—1959). Зовні музей скидається на перекинуту спіраль, а його інтер'єр нагадує мушлю із заскленим внутрішнім двориком у центрі. Райт припускав, що експозиції повинні оглядатися зверху вниз: відвідувач піднімається на верхній поверх на ліфті й поступово спускається центральним спіральним пандусом. Картини, що висять на похилих стінах, при цьому повинні знаходитися в тому ж положенні, що й на мольберті художника. Керівництво музею виконало не всі вимоги Райта, і зараз огляд експозицій відбувається знизу вгору.

У житлових будинках цього періоду Райт також відмовився від прямого кута як від «штучної» форми і звернувся до спіралі й циркульного кола.

Не всі проекти Райта були реалізовані за його життя. Приміщення суду округу Марін, надмірно декорована і на межі кітчу , було добудоване через 4 роки після смерті архітектора. Не реалізованим залишився проект хмарочоса «Іллінойс» заввишки в милю, розрахований на 130 000 жителів, який за формою нагадує трикутну призму, що звужується догори.

Ставши процвітаючим архітектором, Френк Ллойд Райт жив, стараючись ні в чому собі не відмовляти, і часто ставав мішенню для жовтої преси. Він був одружений офіційно тричі, й жив у низці цивільних шлюбів ще до оформлення попереднього розлучення.

• Перший раз Райт одружується на Катерині «Кітті» Тобін у 1889 році. Шлюб розпався до 1909 року, розлучення було отримане до 1922 року.
• Співжиття з Мамою Чені, дружиною одного з своїх клієнтів, закінчилося трагічною смертю Чені — вона і обидві її дитини були убиті слугою в будинку Райта «Талієсин I», а сам будинок був спалений.
• Шлюб із Міріам Ноель (1923 р.) розпався через пристрасть Міріам до морфіну в 1927 році
• Останньою дружиною Райта була Ольга Іванівна Гінценберг («Ольгіванна»). Він похований з нею і її дочкою в Західному Талієсині в місті Скоттсдейл, штат Арізона. На сімейному кладовищі у Вісконсині залишилася порожня могила Райта з надгробком.

У Райта залишилося сім дітей — три сини і чотири дочки. Двоє дітей Френка Ллойда Райта — Френк Ллойд Райт-молодший і Джон Ллойд Райт також стали архітекторами. Онука Френка Ллойда, Ганна Бакстер — актриса, лауреат премії «Оскар».

Список споруд

Всього Райт побудував 363 будинки. До 2005 року з них збереглися приблизно 300. Два будинки було знищено під час урагану «Катріна» у 2005, один — під час урагану «Камілла» в 1969. Найщільніша концентрація споруд Райта знаходиться в Оак Парк, Іллінойс.

• Будинок і студія архітектора, Оак Парк, шт. Іллінойс, 1889–1909
• Будинок Вінслоу, шт. Іллінойс, 1894
• Будинок Віллітса, Хайленд Парк, шт. Іллінойс, 1901
• Адміністративна будівля компанії Ларкін, Буффало, шт. Нью-Йорк
• Будинок Мартіна, Буффало, шт. Нью-Йорк, 1903–1905
• Будівля унітаріанської церкви, Оак Парк, шт. Іллінойс, 1904
• Будинок Весткотта, Спрингфілд, шт. Огайо
• Будинок Робі, Чикаго, шт. Іллінойс 1909
• Талієсин I, Спринг Грін, шт. Вісконсин 1911
• Імперський готель, Токіо, Японія 1923
• Будинок Ізабелли Мартін, Буффало, шт. Нью-Йорк, 1928
• «Будинок над водоспадом», Беар Ран, шт. Пенсильванія, 1935
• Штаб-квартира фірми «Джонсон Вакс», Расин, шт. Вісконсин
• Західний Талієсин, Скоттсдейл, шт. Аризона
• Прайс-тауер, Бартлсвіл, шт. Оклахома, 1956
• Музей Соломона Гуггенгайма, Нью-Йорк, 1943–1959
• Судовий центр округу Марін, Сан-Рафаель, шт. Каліфорнія, 1957–1966