Джон Вейн (англ. John Wayne, уроджений Маріон Роберт Моррісон; * 26 травня 1907 — † 11 червня 1979) — американський актор.

Біографія

Маріон Роберт Моррісон народився 26 травня 1907 року в Вінтерсеті (Winterset), штат Айова. Пізніше батьки змінили його ім'я на Маріон Майкл Моррісон, бо вирішили назвати Робертом наступного сина. Він був сином аптекаря, який збанкрутував під час великої кризи кінця 1920-х років. Це сталося якраз тоді, коли молодий Моррісон навчався в університеті Південної Каліфорнії за стипендію футболіста. Під час літніх канікул він підробляв різноробом у павільйонах кіностудії «Фокс» і тоді заприятелював з відомим режисером Джоном Фордом, який з часом і створив з нього зірку. Починаючи з 1928 року він з'являється у невеликих ролях у фільмах Форда та інших режисерів, тоді ще під псевдонімом Дюк Моррісон. Слово Дюк означає «герцог». Прізвисько Дюк пізніше вживалося так само часто, як і псевдонім Джон Вейн.

1930 року режисер Рауль Волш довіряє йому першу головну роль у вестерні «Велике стеження». Саме Волш підбирає йому артистичний псевдонім Джон Вейн. Після цієї ролі високий молодик (190 сантиметрів зросту) приємної зовнішності протягом 30-х років з'являється у 80 вестернах. З точки зору сьогодення, це дуже часто нічого не варті стрічки, у яких Вейн гарцює на коні чи виспівує любовні балади під бренькіт гітари. Як актор, він відбувся лише 1939 року після ролі Рінґо Кіда у класичному вестерні Джона Форда «Диліжанс».

По тому Вейн з'являється у наступних фільмах Форда (загалом у 18-и), популярність актора набуває нечуваних розмірів. Будь-який фільм за його участю гарантує касові прибутки. Актор стає символом Америки. В деяких з цих фільмів Вейн навіть демонструє непогане акторство. Зокрема за роль у стрічці «Справжня твердість» (1969) актор отримує свого єдиного у житті «Оскара». До найкращих фільмів у доробку актора можна віднести воєнну драму «Довга дорога додому» (1939), цілу низку класичних вестернів кінця 1940-х років («Ріо Гранде», «Форт Апачі», «Червона ріка», «Вона одягла червону стрічку»).

Окрім Форда, Вейн співпрацював з двома іншими геніальними постановниками вестернів, режисерами Говардом Гоксом (5 фільмів) та Генрі Гетевеєм (7 фільмів). Актор отримав «Оскара» саме за роль у фільмі останнього.

Як режисеру та продюсеру, Джону Вейну не сприяла удача. Він є автором двох знятих з великим розмахом фільмів: історичного вестерну «Форт Аламо» та стрічки, що виправдовує в'єтнамську війну, «Зелені берети». У них він скоріше проголошував свої політичні погляди правого яструба, ніж демонстрував артистичний талант. Свого часу його навіть вмовляли стати кандидатом у президенти США.

У 1960-х роках, коли класичний вестерн почав втрачати свою популярність, здоров'я Джона Вейна похитнулося. Він любив добряче випити, випалював щодня по 3-4 пачки сигарет, але головною причиною хвороби було інше. 1956 року актор знімався у ролі Чингісхана у фільмі режисера Діка Павелла «Завойовник». Зйомки відбувалися у штаті Юта, поблизу атомного полігону. Знімальна група зазнала радіоактивного опромінення і майже половина її членів пізніше померла від раку. В тому числі і виконавиця головної жіночої ролі Сьюзен Гейворд.

1963 року і в Джона Вейна було виявлено рак легень. Він пройшов через низку операцій, 5 років мужньо боровся з хворобою, поки лікарі сказали, що раку немає. Однак ще через 10 років у нього виявили рак шлунку, який і став причиною смерті. Актор не припиняв зйомки у фільмах до останніх днів життя. Джон Вейн помер у Лос-Анджелесі 11 червня 1979 року.

Особисте життя

Джон Вейн був тричі одружений — щоразу з жінкою латиноамериканського походження. Його син Майкл очолює родинну продюсерську компанію, молодші сини робили спроби стати акторами, але без особливого успіху.

Джону Вейну відразу ж після його смерті було встановлено бронзовий пам'ятник у вигляді ковбоя на коні. Це унікальний випадок в історії Голлівуду, бо в США не існує розвиненої традиції вшановувати пам'ять видатних людей кіно пам'ятниками та погруддями.

Про Джона Вейна написано безліч монографій та книг, але він не написав власної автобіографічної книги і пояснив це такими словами: «Ті, хто мене любить, і так мене знають, а ті, хто мене не любить, не захочуть читати про мене».

Згадки у мистецтві

У 2008 році у альбом популярного рок-виконавця Біллі Айдола «Idolize Yourself» увійшла пісня «John Wayne», присвячена видатному актору.