Чарлтон Хестон (англ. Charlton Heston; 4 жовтня 1923 — 5 квітня 2008) — американський актор, лауреат премії «Оскар» (1959), сім разів обирався президентом Гільдії кіноакторів і довгий час був головою Американського інституту кіно. Відомий тим, що грав переважно мужніх та героїчних персонажів.

Був активним учасником Руху за громадянські права у США та відкрито говорив про расизм у Америці. Спочатку підтримував Демократів, проте згодом став консервативним республіканцем. У період з 1998 по 2003 очолював Національну стрілецьку асоціацію США.

Біографія

Чарлтон Хестон (ім'я при народженні Джон Чарльз Картер) народився у сім'ї Расела Картера (1897–1966), що був мірошником та Ліли Картер (1899–1994). Був єдиною дитиною у сім'ї. Переважна більшість джерел вказують, що він народився у місті Еванстон, штат Іллінойс, проте у своїй автобіографії Чарльтон вказує інше місце народження — Номанс-Ленд, штат Іллінойс. Це може бути пов'язано з тим, що його сім'я проживала у Номанс-Ленд, проте Чарлтон Хестон народився в лікарні в Еванстоні, адже у Номанс-Ленд своєї лікарні не було. Коли Чарльтону було 10 років його батьки розлучили і згодом його мати знову вийшла заміж за Честера Хестона.

Майбутній актор зацікавився акторським ремеслом ще до війни, зігравши заголовну роль в любительській постановці «Пер Гюнта». Під час Другої світової війни служив пілотом на Алеутських островах. Працював фотомоделю у Нью-Йорку, де зустрів свою майбутню дружину, яка теж працювала манекенницею. У 1948 році дебютував в бродвейському спектаклі «Антоній і Клеопатра».

Зігравши месника у трилері жанру нуар «Темне місто» (1950) та американського Мауглі в «Дикунові» (1952), високий, м'язистий актор з квадратною щелепою, яскравими блакитними очима і лаконічною манерою мови був помічений голлівудськими продюсерами та став змагатися з Бертом Ланкастером за ролі «історичних плейбоїв», які вимагали від актора появи в кадрі з голим торсом.

Після того, як оскароносний блокбастер «Найбільше шоу світу» (1952) висунув Хестона в число перших акторів Голлівуду, він вибрав для себе вельми специфічний типаж. Будучи атеїстом, Ланкастер відмовлявся зніматися в ролях біблейських персонажів, і ці ролі незмінно перепадали Хестону. Він зіграв вражаючий список легендарних фігур світової історії, яким додавав непохитні етичні переконання. За роль Мойсея у «Десяти заповідях» (1956) і Бен-Гура в однойменному пеплуме 1959 року, Хестону доли премію «Оскар». Далы послідували інші, не менш харизматичні фігури — Іван Хреститель, Сід, Мікеланджело і так далі.

У 1968 році Хестон досить несподівано зіграв головну роль у фантастичному фільмі «Планета мавп» (за камео в сучасному рімейке цього фільму він був «удостоєний» «Золотої малини»). Саме завдяки цій ролі він став відомий новому поколінню глядачів, а в 1970-х закріпив свій відхід від історичних ролей багаточисельними роботами в новому для Голлівуду жанрі фільму-катастрофи.

З обранням в президенти Рональда Рейгана актор, раніше відомий своїми демократичними переконаннями, проявив себе як республіканець консервативного толку. Він припиняє зніматися і з головою вирушає у політику.

Вилікувавшись від виявленої в 1998 році раку простати, Хестон оголосив у 2002 році широкій громадськості про ряд присутніх у нього симптомів хвороби Альцгеймера. Уникав появ на публіці. Хестона помер у суботу 5 квітня 2008 року у своєму будинку у Беверлі-Хіллз. У нього залишилась дружина, Ліда Кларк, з якою він прожив разом 64 роки, та двоє дітей — Фрезер Кларк Хестон та Холі Анна Хестон.