Борис Січкін (15 серпня 1922 р., Київ — 21 березня 2002 р., Нью-Йорк) — радянський актор. Став відомим завдяки виконаню у фільмах «Невловимі месники» та «Нові пригоди невловимих» ролі «оригінального куплетиста» Буби Касторського.

Дитинство

Першими оцінили талант Бориса Січкіна київські карні злочинці. Поряд із будинком, де мешкав Борис, розкинувся базар. Увечері там збиралися кишенькові і квартирні злодії та їхні подруги. Для них Борис і виступав: відбивав чечітку, танцював «яблучко», «бариню», циганські танці. З часом перейшов на танці з куплетами. Карні злочинці були першими, від кого він отримував гонорар— продуктами. Боря танцював з чотирьох років, а у тридцяті роки навіть заробляв собі на хліб танцями на базарі.

Навчання та робота

У п'ятнадцять років Січкін вступив на роботу до Ансамблю народного танцю УРСР, потім закінчив Київське театральне училище. Навчався в хореографічному технікумі при київському театрі, а пізніше поставив кілька балетних спектаклів, зокрема й «Червоних дияволят».

Перед війною Борис Січкін працював в Ансамблі пісні і танцю України. Його помітив і запросив до військового колективу Павло Вірський. Але директор ансамблю Білицький не хотів оформляти перехід. Він говорив: «Батьківщині, Січкін, потрібні солдати, а не танцюристи». З неймовірними труднощами йому все ж удалося звільнитися.

Почалася війна, артисти військового ансамблю несли бойове чергування. Перед здачею Києва їм довелося стояти в заслоні на пристані, звідки баржами відправляли людей до тилу. У розпал завантаження з'явився той самий Білицький з великою кількістю валіз. Він простягнув папір, який засвідчував, що він відряджається до Ташкента для організації ансамблю. «Нині не до пісень і танців,— грізно сказав Січкін,— треба захищати Батьківщину, а співати і танцювати будемо після перемоги». «Борисе, ти подивися, хто підписав цей папір!»,— змолився колишній директор. «Такий документ у такий час міг підписати лише Адольф Гітлер». Довго умовляв Білицький пустити його на баржу, але Січкіна не умовив і знайшов когось іншого.

Артист кіно і естради прославився на всю країну, коли йому було вже за сорок— роль куплетиста Буби Касторського стала головною в його житті. Після тріумфу «Невловимих месників» роз'їжджав по країні з виступами. А в Міністерстві культури СРСР тоді якраз почалася кампанія проти «лівих» концертів. Під цю кампанію і потрапив Січкін— на нього зібрали компромат.

Ув'язнення

Актора викликали до відповідних органів. Туди ж прийшла й уїдлива старенька, що працювала ревізором. Вона виявила серйозні фінансові порушення і передала документи до слідчих органів.

Січкіна посадили, як і належить, у камеру попереднього ув'язнення. Майор, начальник КПУ, під час обшуку виявив у артиста зубну щітку, зубну пасту, гребінець і викинув їх у відро для сміття: — Це більше не знадобиться.

Потім при підлеглих знущався:— Як це ти в кіно співав? «Я не плачу, я ніколи не плачу?» Це ти в кіно не плакав, а тут у нас плакатимеш!

У 1973 в Тамбові Січкін був посаджений у в'язницю за обвинуваченням у розкраданні державного майна у великих розмірах. Через рік був звільнений. Слідство тривало ще кілька років. Врешті-решт Борис Січкін був остаточно виправданий.

Еміграція, останні роки життя і смерть

У 1979-му Борис Січкін виїхав до США, де мешкав до останнього часу, зрідка приїжджаючи до Росії з виступами.

Саме цього артиста — Борю Січкіна періоду американської еміграції — обезсмертив у своїй пісні про тьотю Хаю знаменитий виконавець шансону Віллі Токарєв:

«С Новым годом, тётя Хая,

Вам привет от Мордэхая,

Он живёт на пятой авеню.

Боря Сичкин там соседом

Угощал меня обедом,

Я ему в субботу позвоню.»

Січкін пішов із життя 21 березня 2002 року. Серце артиста зупинилося, коли він розбирав листи.

Незабаром за бажанням його дружини прах Бориса Січкіна було вилучено з могили і кремовано, а урна перевезена до Москви і 6 років зберігалася у друзів родини Січкіних. Лише 18 квітня 2008 року прах був похований. Прощання відбулося в Будинку кіно, а потім урна з прахом була поміщена в колумбарій Ваганьківського цвинтару.

1. http://www.shansonprofi.ru/person/tokarev/lyrics/tokarev_tyotya_haya.html

Фільмографія

1. 1954 Анна на шиї
2. 1962 Капітани Блакитної лагуни -контрабандист
3. 1964 До побачення, хлопчики!
4. 1966 Останній шахрай
5. 1966 Невловимі месники -Буба Касторскій
6. 1968 Нові пригоди невловимих -Буба Касторскій
7. 1968 Інтервенція
8. 1968 На війні як на війні
9. 1969 Золоті ворота
10. 1969 Варвара-краса, довга коса -наречений-престідіжітатор
11. 1970 Любов до трьох апельсина -Кухарка
12. 1971 Стежкою безкорисливої любові
13. 1972 Останні дні Помпеї
14. 1972 Золоті роги -розбійник
15. 1973 Непоправний брехун -перекладач
16. 1976 12 стільців
17. 1987 Sweet Lorraine -Ivan
18. 1989 Суперінтендант
19. 1989 The Final Days -Леонід Брежнєв
20. 1995 Ніксон -Леонід Брежнєв
21. 1997 Бедная Саша
22. 2000 Марш Турецького серія «Небезпечно для життя», Вбивство на Неглінной "
23. 2001 Third Watch — After Time -Uri
24. 2001 ПМП