Борис Васильович Качура (1 вересня 1930, Тульчин — 4 червня 2007, Київ) — український радянський державний і партійний діяч.

Біографія

Народився 1 вересня 1930 року в місті Тульчині (тепер Вінницької області) в сім'ї службовців. Українець.

В 1948–1954 роках навчався в Харківському політехнічному інституті, після закінчення якого працював майстром, старшим майстром, старшим інженером, начальником цеху, Металургійного заволу імені Ілліча у місті Жданові. Член КПРС з 1957 року. З 1958 року — начальник паросилового цеху, заступник головного енергетика Ждановського заводу важкого машинобудування.

В 1963 році обраний другим секретарем Ждановського міськкому партії, у 1967 році — головою міськради. В 1968–1974 роках — перший секретар Ждановського міськкому партії, у 1974–1976 роках — другий секретар Донецького обкому Компартії України. З січня 1976 року — перший секретар Донецького обкому партії. З 1976 року — член ЦК КПРС. З 1971 року — кандидат, а з 1976 року — член ЦК Компартії України, кандидат у члени Політбюро ЦК Компартії України. З 1980 року — член Політбюро ЦК Компартії України. З 1975 року — член Президії Верховної Ради УРСР. У 1982—90 роках — секретар ЦК КП України. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 10-го і 11-го скликаннь, депутатом Верховної Ради УРСР 8-го, 9-го, і 11-го скликань. Був заступником Голови Комісії ВР України з питань розвитку базових галузей народного господарства.

Помер 4 червня 2007 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Нагороди

Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями.